Ветерани Закарпаття створили обласну команду з адаптивного спорту. Репортаж з тренування
![Ветерани Закарпаття створили обласну команду з адаптивного спорту. Репортаж з тренування](/images/news/2025/2/max/1739455058.jpg.pagespeed.ce.IqVCxV0nqF.jpg)
Журналісти https://varosh.com.ua/ побували на тренуванні ветеранської команди і розповідаємо про історію її створення та амбітні плани на майбутнє.
***
На годиннику – за 10 хвилин до полудня. Ми заходимо у спорткомплекс «Юність», де у спортзалі «Карпатської Січі» ось-ось має розпочатися тренування першої обласної команди ветеранів з адаптивного спорту. Праворуч від входу – велике панорамне скло, з-за якого кілька чоловіків привітно машуть руками, запрошуючи заходити.
Хтось із них – на протезах, але всі – у командних футболках із зображенням гладіатора у шоломі. В одній руці він тримає меч, інша його рука – запротезована.
«Назва команди CS Gladiator народилася сама собою. Гладіатор – це ж по суті воїн, боєць. Це дух, сила, доблесть, які проявляються на спортивній арені. Навіть тоді, коли замість руки у воїна – протез», – пояснює при зустрічі лідер організації «Карпатська Січ», учасник російсько-української війни та рушій створення команди Тарас Деяк.
Гладіатор: дух, сила і доблесть
Тренування “гладіаторів”
Обласну збірну ветеранів з адаптивного спорту створили на початку цього року на базі спортивного залу «Карпатської Січі» та Ветеранського хабу Закарпаття учасники російсько-української війни. Нині у команді тренується 12 спортсменів.
«Зал «Карпатської Січі» ми відкрили 9 листопада 2024 року, і вже незабаром побачили, що серед ветеранів на нього є запит і попит: хлопці регулярно приходили тренуватися. Команду створили лише цього року – це хлопці з Ужгорода й району, з Мукачева та Хуста», – розповідає Тарас Деяк.
Тарас Деяк
Поки ми говоримо з Тарасом, ветерани саме розпочинають тренування. Хтось присідає зі штангою, хтось випробовує гребний тренажер, хтось підтягується на перекладині або обирає потрібну вагу з-поміж гирь, що рядком стоять попід стіною.
Нині ветерани тренуються разом, але за індивідуальними програмами. Утім опановуватимуть і командні види спорту. Для цього ведуть перемовини з фондом «Повернись живим» про надання крісел колісних для занять баскетболом.
«Одне крісло колісне для баскетболу коштує 5 тисяч євро, на всю команду їх необхідно до 12. Порахуйте, яка сума виходить у підсумку – ми її фізично не потягнемо. Але вже маємо домовленості з «Повернись живим», що вони дадуть нам крісла колісні в оренду на 2 місяці, щоб хлопці спробували, потренувалися», – каже Тарас Деяк.
Так само «Повернись живим» за домовленістю має надати для команди спортивний лук для стрільби. Утім аби мати свої луки, «гладіатори» подалися на угорський грант. Одночасно з тим, знайшли тренера в Ужгороді, який навчатиме команду стрільби зі спортивного лука. На «підстраховку» також домовилися з тренерами-лучниками зі Львова, які підтвердили готовність приїжджати до Ужгорода, аби тренувати закарпатську команду.
Invictus Games та всеукраїнські змагання в Ужгороді
Загалом же програму тренувань для команди складали професійні тренери, майстри з різних видів спорту з досвідом спортивної кар’єри. Зараз графік занять команди – дуже інтенсивний: у зал ветерани приходять 4 рази на тиждень. Адже попереду – щільний березневий розклад змагань.
«Ми склали календар змагань, в яких братимемо участь. Наступного місяця, окрім двох поїздок до Львова, плануємо 16 березня турнір для ветеранів та військових в Ужгороді до річниці проголошення Карпатської України. А у червні проведемо в Ужгороді вже всеукраїнські дводенні змагання «Карпатський виклик», – розповідає Тарас Деяк.
Календар змагань
Впродовж наступних місяців команда також активно готуватиметься до національних відборів на міжнародні спортивні змагання Invictus Games та United States Air Force Trials.
Капітан команди Костянтин Кашула каже: з року в рік Закарпаття дуже слабко представлене на цих поважних турнірах. Востаннє на національний відбір «Ігор нескорених» від області, разом із ним, подавалося всього троє ветеранів.
«Ми зараз хочемо зібрати велику команду, щоб поїхати на ці змагання й гідно, масштабно представити Закарпаття», – каже Костянтин.
Костянтин Кашула
Соціалізація та побратимство
Для популяризації адаптивного спорту в області команда планує виїзні показові виступи на змагання в усіх районних центрах краю.
Тарас Деяк говорить: «Багато хлопців, які б може і займалися, сидять по домах: не знають, що є команда, не знають, що є такий спорт. Відповідно, ми беремо бус, вантажимо всі тренажери, їдемо безпосередньо в районні центри та проводимо відкриті змагання».
Знову ж таки, з метою розповсюдження інформації про можливість долучитися до команди, у планах – візити у госпіталі й медичні заклади міста, де лікуються поранені захисники.
«Ми розробляємо афіші та флаєри, з якими хлопці підуть до побратимів у шпиталі. Можливо візьмемо якийсь інвентар, щоб показати безпосередньо на місці, як це працює. Коли у шпиталь приходить хлопець запротезований або на кріслі колісному і показує, як він тренується, то можливо він власним прикладом змотивує побратима доєднатися до спорту. Покаже, що є круте ком’юніті, частиною якого вони можуть стати. Я кожного разу бачу, що спорт, заняття в залі дають емоцію, хлопці живуть повноцінним життям, прагнуть розвиватися і є мотиваторами одне для одного», – пояснює Тарас.
Таким чином у перспективі склад команди CS Gladiator хочуть розширити до 40 спортсменів, які змагатимуться в індивідуальних та командних видах спорту.
Костянтин Кашула додає: з власного досвіду знає, що можливість брати участь у командних видах спорту та й загалом фізичні навантаження допомагають в адаптації та соціалізації тих, хто зазнав важких – видимих чи невидимих травм – під час захисту Батьківщини.
У 2022 році Костянтин добровольцем долучився до ЗСУ. Під час одного зі штурмів на Донеччині внаслідок вибуху міни отримав кілька поранень. А за деякий час, після численних операцій, пройшов через ампутацію ноги.
Я давно займаюся командним спортом – баскетбол, футбол, волейбол. Це дуже класно, адже це завжди нові емоції, адреналін. Командний спорт, тренування в команді об’єднує і дає відчуття плеча, побратимства», – каже чоловік.
Зараз діяльність команди забезпечують самі ветерани шляхом членських внесків. Також на фінансування спрямовують кошти, що надходять як оплата за тренування від людей, які приходять тренуватися в зал «Карпатської Січі».
Тарас Деяк пояснює: учасники бойових дій та члени їх сімей відвідують спортзал безплатно. Утім займатися тут можуть усі охочі. Для цього вони перераховують кошти на рахунок Благодійного фонду підтримки ветеранів війни «Повернення». Ці кошти відтак фонд спрямовує на утримання й розвиток залу і команди.
На майбутнє «гладіатори» розраховують і на співпрацю з владою та бізнесом.
Зал “Карпатської Січі”
Усі, хто має бажання вже зараз підтримати команду ветеранів у їхніх намірах, можуть перерахувати кошти на рахунок Благодійного фонду “Повернення”.
Найменування отримувача: БО БФ ПВВ ПОВЕРНЕННЯ. Код отримувача: 45489657. Рахунок отримувача: UA403052990000026003003609237. Назва банку: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”. Директор: Тарас Ріжнів. Голова наглядової ради: Дар?я Тегза.
- Завдяки твоїй підтримці наша команда створює ще більше важливих матеріалів. Підтримай нашу роботу — долучайся до спільноти Varosh.
Команда ветеранів Закарпаття з адаптивного спорту
Тетяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото: Сергій Денисенко
До теми
- «Кожен наш виїзд приносить користь – якщо не знищує ворогів, то принаймні пошкоджує їхню логістику. Це додає снаги…» Історія воїна 128-ї бригади Назара
- «Я змагаюся зі своїм тілом за можливість творити», - академік, народний художник України Володимир Микита
- Герої без зброї: начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков про руйнівну війну, ризики та відбудову
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- Снайпер "Сєня". Прикордонник Віктор Синько посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Яким був Ужгород рівно 100 років тому, на початку 1925 року? Про що писали міські газети? (Фото)
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів