Дружба, перевірена війною: історія двох прикордонників Мукачівського загону

Кажуть, що найкращих друзів ми знаходимо в юності, але війна і кордон мають власні правила. Вони зводять людей абсолютно різних і гартують таку прив’язаність, яку вже нічим не розірвати. Для Даніела Нусера та Віталія Божка точкою відліку став Мукачівський прикордонний загін, а першим спільним випробуванням – дозорні стежки на ділянці відділу «Лужанка».
Там вони швидко перетворилися на команду, яка розуміла один одного без слів. Коли ти годинами вдивляєшся в нічну темряву чи затримуєш порушників, безпека твого напарника стає не менш важливою за власну. Вони були ефективними, надійними і просто драйвовими хлопцями, які чесно робили свою роботу, до того ж отримуючи від цього задоволення. Самі того не помічаючи, зі звичайних колег по службі вони переросли у справжніх, близьких друзів.
А потім почалося повномасштабне вторгнення, і звичний світ змінився окопами та вибухами. Даніел поїхав на фронт першим у складі бойового підрозділу. Віталій рвався за ним, просився бути поруч, але військова дорога підкоряється наказам, а не емоціям – він вирушив на передову трохи пізніше.
Вони зустрілися там, де земля горіла під ногами – у понівеченому Вовчанську. Хлопці знову встали до бою пліч-о-пліч, тепер уже як один гранатометний розрахунок. Хто знає, що таке тримати позицію під щільним вогнем, той розуміє, що мати поруч не просто бійця, а свого найкращого друга – це найкраща броня.
В одному запеклому бою отримав поранення Даніел. Віталій після фронту теж потребував часу, щоб відновитися. Вони обидва заплатили за цю війну свою ціну, але вистояли.
Згодом обидва повернулися на службу до Мукачівського прикордонного загону. У різних відділах, але це дрібниця, коли дружба - справжня.
Державна прикордонна служба України – це не лише про статути, кордон та виконання завдань. Це про унікальну можливість зустріти людину, з якою ти розділиш хліб у бліндажі, яка прикриє твою спину в бою і з якою ти розділиш найщасливіші миті мирного життя.
Обирай службу в Мукачівському прикордонному загоні.
Знайди своїх людей. І як подарунок – отримай дружбу, яка залишається на все життя.
Уточнюйте деталі за телефоном: 066 0202662





До теми
- Тут дають другий шанс. Як у Виноградові за тиждень ставлять на "нові ноги"
- «Людина здатна на багато більше, ніж сама про себе думає»: прикордонник Роберт Бушко
- «Для хлопців був батьком і матір'ю»: історія командира з позивним «Бармалей»
- Ендокринолог Андрій Кваченюк: «Такі зоби, як на Закарпатті, я мало де зустрічав»
- 70 днів на позиції та два ордени «За мужність»: історія командира взводу 101-ї закарпатської бригади тероборони
- «Укриття врятувало їм життя»: історія військовослужбовця 128 бригади з позивним «Далекобійник»
- Регіональна програма «Турбота»: БО «Дерево мого життя»
- Дошкілля та «продовженка» без стресу для батьків: Центр «Інтелект» відкриває новий набір в Ужгороді
- На Закарпатті 24–25 серпня зберігатиметься висока та надзвичайна пожежна небезпека
- Перші прапори незалежної України в Ужгороді: як це було
- Синьо-жовтий символ свободи: Україна відзначає День Державного Прапора
- «Вона навчила мене терпінню»: як службова собака Квейсі допомогла прикордоннику повернутися до спокійного життя
- «Бограч-index» – серпень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на 1,1%
- «Я не збираюся жити в іншій країні»: Надія Дьолог — про Ужгород, спорт і шлях до Паралімпіади
- Почути, підтримати, допомогти: як працюють військові психологи
- Через бойові дії із суттєвим запізненням курсує низка потягів до Закарпаття
- Стіл пам’яті: від закарпатської ідеї — до загальноукраїнської акції
- «Хто, кого і як має?» В Ужгороді відбудеться відверта розмова про психологію влади, ігор та тіла
- Традиційні сири та отари овець: як на Синевирі відроджують вівчарство
- На Тячівщині створять «Соляний атлас»: шукають джерела, копальні та давні шляхи
До цієї новини немає коментарів