Цьогорічний "Оскар" причетний до Закарпаття

Стрічка отримала низку престижних фестивальних та професійних кінонагород, зокрема Гран-прі журі 68-го Канського кінофестивалю, у грудні – Премію національної ради кінокритиків США, а також "Золотий глобус".

Дія фільму відбувається у жовтні 1944 року у концтаборі Аушвіц-Біркенау. Головний герой – Саул Ауслендер – входить до зондеркоманди, спеціальної групи євреїв-в'язнів, які змушені були допомагати нацистам знищувати людей у газових камерах.

Працюючи в одному з крематоріїв, Саул знаходить тіло хлопчика, якого вважає своїм сином. Коли в'язні намагаються здійняти бунт, Саул вирішує врятувати тіло хлопчика з вогню, знайти рабина, щоб пролунала поминальна молитва каддіш, аби влаштувати належний похорон...

Слід зазначити, що саме у 1944 році в Аушвіц-Біркенау потрапляє найбільша кількість угорських євреїв. При чому майже 100 тисяч людей із Закарпаття, де було влаштовано тодішньою владою 9 великих гетто.

Про це свідчать і збережені фотодокази – прибуття до концтабору у травні 1944 року так званого "транспорту" з євреями з міста Берегово (Берегсас) та інших закарпатських гетто. 35 років ці фотодокументи зберігала Лілі Якоб, родом із села Білки, що на Іршавщині.

До цифри в 110 тисяч в’язнів концтабору Аушвіц-Біркенау з України, згідно з даними Інституту національної пам’яті, зараховують 95 тисяч євреїв Закарпаття, які потрапили туди під час масової депортації у 1944 році.

Як розповідає сам режисер Ласло Немеш, для нього події у фільмі – це особиста травма, адже члени його родини також були закатовані у Аушвіці.

"Мої родичі з боку моєї матері були вбиті, а моїй бабусі вдалося втекти з гетто. Вона втекла у східну частину Угорщини (Закарпаття – ред.), на даний час це Україна. Бабуся жила там у єврейській комуні до війни. Але вона була теж зруйнована. А з боку мого батька всі мали переховуватися. Це було або знищення, або депортація, або переховування. Ніхто не повернувся...", – розповідає режисер стрічки.

Олександр Ворошилов для Varosh