У двадцяти восьми країнах дивились фільми тячівця

Художню стрічку «Мати. В ім’я мільйонів» за мотивами оповідання Довженка показали на 21 фестивалі у 20 країнах світу (Австралія, Австрія, Вірменія, Греція, Естонія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Китай, Мальта, Польща, РФ, Сербія, США, Україна, Угорщина, Чехія, Фінляндія, ФРН; при цьому один із них демонстрував фільм почергово у 10 європейських столицях). Крім того, європейська прем’єра фільму відбулася у Франції (м. Страсбург). Фільм відзначено чотирма нагородами, найбільш вагомі з яких – це приз за кращу жіночу роль Лесі Липчук на Реджинському міжнародному кінофестивалі в Канаді та гран-прі фестивалю «Пілігрим» в Україні (голова журі: М. Іллєнко). Оскільки фільм зроблено спільно з Естонією, він представляв і цю країну (варто відзначити його номінацію на найпрестижнішому балтійському міжнародному кінофестивалі класу «А» «Темні ночі»).

Документальний фільм «Пенальті правосуддя», який розповідає про боротьбу за справедливість скаліченого футболіста за матеріалами справи Європейського суду “Савіцький проти України”, показано на 24 кінофестивалях. Його переглянули в 14 країнах світу (Австралія, Австрія, Грузія, Естонія, Індія, Малайзія, Нідерланди, Туреччина, Словаччина, США, Україна, Чехія, Франція, ФРН). Крім того, європейська прем’єра нового релізу фільму відбулася в Франції за участі багатьох відомих юристів, зокрема колишнього голови Європейського суду з права людини Жана-Поля Кости. Фільм ще до військової агресії як дедактичний демонструвався на юридичному факультеті МДУ. Його також показували в Німецькому музеї кіно в Франкфурті-на-Майні (центральний німецький телеканал присвятив йому особливе місце в своєму сюжеті). Важливо відзначити, що свої перші кіно-номінацій фільм здобув як частина альманаху «Ukraine_voices», решту 15, після цього фестивального циклу, – самостійно. Зокрема, фільм змагався за головний приз Міжнародного кінофестивалю «Молодість», - «Скіфського оленя», був високо оцінений кінокритиками.

Документальний фільм «Її хліб насущний», про долю 95-ти річної українки - свідка Голодомору, прем’єра якого відбулася восени 2015 року, вже показали на шести кінофестивалях в Естонії, Португалії, США та Україні. Його також, на запрошення, представлено для постійного показу в Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» в Києві.

Відзначимо, що фільми принципово не подавалися на фестивалі, які стягують вступні внески. Отож, їхній фестивальний потенціал вищий.

Загалом зазначені фільми В’ячеслава Бігуна показали на фестивалях у 28 країнах світу, зокрема в 22 країнах Європи, а також в Австралії, Канаді, Китаї, Індії, Малайзії та США.

Дана статистика не враховує фестивальні покази інших стрічок режисера. Зокрема таких фільмів, як «Серце мами Гонгадзе», «Шевченко живе. Зізнання Лесі», а також нових стрічок: «Страсті», «Лист Тарковському» та «Найближчі до Бога», які мають власну фестивальну історію. Низка фільмів автора не є фестивальними фільмами взагалі.

В’ячеслав Бігун – кіномитець і вчений-юрист, родом із Закарпаття. Народився в Тячеві, навчався й працював у провідних університетах і наукових установах світу (Львівський університет, Інститут держави і права НАН України, Гейдельберг, Сорбонна та ін.), юристом – в Європейському суді з прав людини. Кандидат юридичних наук, магістр кіномистецтв (режисер ігрового кіно). Автор більше 500 публікацій й більше 10 фільмів, які неодноразово відзначалися на українських і міжнародних кінофестивалях.

Джерело: zaholovok.com.ua