Ужгородський гурт "Триста8ісім" вдало виступив у Чернівцях

Та якщо вдень спека трішки втомила людей, і всі ховалися в затінок під деревами, то ближче до вечора натовп почав бадьоритися, бо під запальну музику різних виконавців всидіти на місці було просто неможливо.

Відкриттям для «обновлян» став колоритний гурт із сонячного Ужгорода «Триставісім». Крім того, що ці хлопці привітні, жваві та веселі, цікаві вони тим, що гурт чи не єдиний в Україні використовує у піснях закарпатський діалект, що, безумовно, можна назвати цікавинкою. Кореспонденту «Погляду» вдалося поспілкуватися із вокалістом гурту Павлом Геновим, який розповів, що «Обнова» стала для гурту першим фестивалем літа та крутим початком, фактично стартом фестивального літа.

- Ми на фестивалі вперше, і були здивовані, що прийшло так багато людей, бо локальні невеличкі фести зазвичай збирають не дуже багато люду, - каже Павло. – Але тут класна атмосфера, люди живо реагують. У Чернівцях ми кілька разів виступали у пабі, років два чи три тому, а ось на фесті вперше. І залюбки приїхали б найближчим часом, бо дуже приємні люди. Маємо у Чернівцях багато друзів, тут ніби удома, і місто здається рідним, схоже на Ужгород. Щоправда, в Ужгороді люди живіші, адже там нас знають всі в обличчя. Хоча, мені здається, що кожна музика залучає своїх людей, і тут ми відчули саме те, що треба. І дуже дякуємо Чернівцям за таку теплу зустріч.

 - Павле, чому гурт має саме таку назву? Не тристасім, тристадев`ять, а саме триставісім?

- Назва гурту взяли з номера кімнати Закарпатського Державного університету, де відбувалися перші репетиції та заснували гурт. Жодних секретів (авт., – сміється).

 - Ваш гурт активно використовує закарпатський діалект у піснях. Це свідомо чи просто так повелося?

- Насправді ми свідомо вживаємо слова закарпатського діалекту в ліриці. Чимало з них не мають аналогів в українській мові, а деякі мають набагато ширше значення, ніж переклад в одне слово. Інколи це робиться для того, щоб підкреслити багатогранність української культури, адже це мова цілого регіону, а інколи, щоб показати винятковий колорит закарпатського краю. Тут унікально і дуже природно переплітається ціла купа мов: українська, угорська, російська, словацька, польська, німецька, румунська, ідиш, завдяки чому закарпатці можуть майже вільно спілкуватися з людьми в десятках країн.

- Хтось із гурту здобував музичну освіту?

- Четверо з шести мають музичну освіту: я та Андрій-басист закінчували музичні школи: я за класом фортепіано та гітара, Андрій грав на домрі. Вова закінчив факультет духових інструментів, Стас – магістр акордеону. Ну а Сергієві та Ігореві Бог послав уміння (авт., – сміється). А загалом, я, Ігор та Андрій навчалися на факультеті інформатики, Сергій на математичному, Вова – готельно-ресторанного бізнесу. Так якось склалося. Пісні пишу я. Зазвичай вони створюються на основі образів, які хочеться розкрити і показати людям та обіграти музикою. Надихають на це різні життєві ситуації: часом іронія, часом випробування, а часом – романтика. В період створення гурту ми багато експериментували та вчилися, тому переграли з різними музикантами в різних комбінаціях. Був час коли грав на електрогітарі, замість барабанів були електронні біти і під це хтось начитував речитативом. Співати почав років три тому. Але «Триставісім» з тою музикою, яку представляли на фесті, грають незмінним складом: Паша Генов (вокал, акустична гітара), Вова Щобак (труба), Ігор Магада (барабани), Стас Микульця (акордеон), Андрій Шаповалов (бас-гітара) та Сергій Єлагін (електрогітара). Ми завжди намагались при можливості грати для людей – на початку це були лише клуби, потім локальні фестивалі, потім вже і великі українські. Виступали на одній сцені із відомими світовими виконавцями на різних фестах, неодноразово були учасниками «Заходу» - масштабного фестивалю під Львовом.

- Чи має український гурт з такою музикою перспективи в Україні та за кордоном?

- Перспективи є для будь-якого гурту з будь-якою музикою, якщо вперто та фанатично працювати. Я вважаю, що тут принцип лише такий. Щодо закордону, змушений сказати, що, для прикладу, в Європі та Америці таку музику сприймають та розуміють подекуди навіть краще та привітніше, ніж в Україні через різницю в культурі та розкомплексованості. Хоча в нас проблем із непорозумінням публіки ще не було, як і не було стоячих на місці людей під кінець концерту. А про європейські музичні арени це перебільшено сказано. Ми відіграли декілька концертів у Польщі та Угорщині і з радістю відіграємо ще.

Джерело: Яна МАРІЯНЧУК, «Погляд»