День знань відзначили сьогодні в освітніх закладах Ужгорода (ФОТОРЕПОРТАЖ)
1738 першокласників розпочали навчання в школах та НВК міста.
1738 першокласників розпочали навчання в школах та НВК міста.
Фестиваль повітряних зміїв відбувся сьогодні на Закарпатті. Його влаштували на території міжнародного аеропорту "Ужгород". На заході проводили майстер-класи. Охочі могли навчитися запускати повітряних зміїв. Їх для учасників підготували понад 100, — розповів Суспільному співорганізатор заходу Василь Косовілка.
Понад півтори сотні учасників долучилися сьогодні в Ужгороді до забігу пам'яті «Шаную воїнів, біжу за Героїв України». Як і в багатьох містах України, в обласному центрі Закарпаття сьогодні всі охочі могли приєднатися і пробігти 2 км за будь-кого з українських воїнів, які загинули, захищаючи країну на Сході. На спортивному заході кожен учасник пробіг дистанцію із наліпкою з іменем загиблого бійця.
Кава під промені вранішнього сонця, що торкаються мурів середньовічного замку, ремонтні роботи вдень, атмосферні вечори під гітару ввечері та повернення до кімнати відпочинку у світлі факелів. Гадаєте – сюжет фільму? Ні, це реальність волонтерів всеукраїнського руху Будуємо Україну Разом, що приїхали із різних куточків України до чинадіївського замку Сент-Міклош допомагати з ремонтними роботами. Про БУР-табір розповів його адміністратор, голова Закарпатського осередку Будуємо Україну Разом Павло Прижегодський.
Світанок 30-ї річниці Незалежності Ужгород зустрів "Молитвою за Україну" на Київській набережній біля облмуздрамтеатру. Уже традиційно, увосьме, святкову програму підготував Заслужений академічний Закарпатський народний хор під керівництвом Наталії Петій-Потапчук.
Символічні 30 привітань від творчих колективів, виконавців – сьогодні на площі Театральній в Ужгороді до Дня Державного Прапора та 30-річчя Незалежності України. Тут відбувся святковий концерт "Ти у мене єдина".
Найвищий на Закарпатті Державний прапор України до Дня Прапора та 30-ї річниці Незалежності України підняли сьогодні в Ужгороді на площі Богдана Хмельницького.
У травні 2016-го на Евересті вкотре замайорів український прапор, але тоді його вперше розгорнула жінка — уродженка Мукачева Ірина Галай. Після найвищої вершини світу альпіністка обрала нову ціль — найскладнішу гору К2. Майже чверть сходжень на неї завершуються фатально. Проте Ірині К2 підкорилась, і на ній вона теж виявилась першою українкою. Ба навіть до висоти майже 8 тисяч метрів жінці вдалося піднятися без кисневої маски.
Виставку робіт майстрів декоративно-прикладного мистецтва до 30-річчя Незалежності України відкрили 18 серпня в Ужгороді. Її презентували в обласному музеї народної архітектури та побуту. Директор скансену Василь Коцан розповів Суспільному: представили майже 200 робіт закарпатських майстрів.
Такий метеорний потік можна спостерігати щороку приблизно з 23 липня до 22 серпня.
Середньовічна церква Ужгородського замку – найдавніша сакральна пам’ятка нашого міста. Коли саме зведено храм достеменно нам не відомо, частіше за все зустрічаємо XIII ст. Більше матеріалів про замкову церкву містять документи періоду ХVІ – ХVІІ ст. Відомо, що у квітні 1646 року в ній відбулась подія історичної ваги – прийнято Ужгородську церковну унію. В 1728 р. в результаті великої пожежі церква згоріла і більше не відбудовувалась.
Нещодавно в Закарпатському краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відкрилася оновлена виставка годинників. Оновлена – бо частину експонатів уже виставляли до святкування Міжнародного дня музеїв у 2014 році. Тепер її доповнили іншими та інформаційними матеріалами, тож відвідувачі можуть дізнатися усе про історію виникнення хронометрів, їхні види, а також побачити на власні очі майже 80 годинників з колекції музею.
Українські дерев’яні храми – це унікальні пам’ятки архітектури, що не мають аналогів. Держава мусила б подбати про їхнє збереженням, а громадськість – розуміти їхню цінність та будувати навколо них “легенду” своєї місцевості. Насправді, втім, виходить по-іншому: дерев’яні церкви продовжують зникати, і разом з кожною ми безповоротно втрачаємо частину своєї ідентичності.
Свалявського фотографа Миколу Поцка знають у його районі дуже добре, адже працює він от уже 45 років поспіль, знімкував безліч весіль та урочистостей, робив безліч портретів, а ще зібрав удома дуже цікаву колекцію старих фотоапаратів. Ми познайомилися з паном Миколою саме через цю колекцію, однак сам він, як особистість, виявився таким цікавим, що зрештою вирішено було написати не лише про старі фотоапарати, а і про їхнього власника: його стиль життя, формулу успіху, здобутки та подальші плани.
На Закарпатті провели два етапи Чемпіонату України з гірських гонок на автомобілях «BESKYD-2021».
Близько 2 млн грн з міського бюджету було витрачено на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ у 2020 році.
Різноманіттю України може позаздрити будь-яка країна світу. Якщо ви не мандруєте просторами батьківщини, то втрачаєте дуже багато вражень, спогадів та зустрічей з цікавими і неповторними людьми. Сьогодні наша розповідь піде про найзахідніший регіон України – Закарпаття. Впродовж століть на теренах цього регіону жили представники багатьох етносів, кожен з яких залишив помітний відбиток на його розвитку. Гори, озера, замки та палаци, цікаві народні ремесла.
У Вишково на репортаж для проєкту їду з Сергієм Прокопом – гідом, який торік отримав на Закарпатті місцевий “оскар” як один із кращих представників своєї професії. Він родом з Вишкова – одного з п’яти так званих королівських сіл на Мараморощині (частина історично-етнічного регіону колишньої Австро-Угорщини), тож вирішую, що краще за нього про село ніхто не розкаже. Із Сергієм за пів дня встигаємо побувати на горі з руїнами Вишківського замку, скуштувати місцевого буркута (джерело з мінеральною водою), поспілкуватися з художниками, відвідати галерею та посидіти біля найкрутіших різьблених воріт на Закарпатті. Усе це, а ще середньовічні фрески, приховані шаром штукатурки у стародавній церкві – в одному селі на Хустщині, що обабіч траси державного значення! Це справді королівський подарунок для того, хто хоче пізнати рідний край.
Під час Другої світової війни роми були не лише жертвами, а й солдатами, які воювали проти військ Вермахту. Цей факт незаперечний, але наразі все ще невідомо скільки саме ромських вояків перебувало у арміях антигітлерівської коаліції, невідомі їхні імена, подальша доля.