Студенти закарпатських вишів отримують освіту заради освіти, а після випуску – працюють не за фахом

Ситуація з якістю та релевантністю знань випускників українських середніх і вищих навчальних закладів набула критичного характеру. Про це у своїй статті для DT.UA пише Юлія Самаєва.
За її словами, широко поширений міф про високоосвічену робочу силу в Україні вже не відповідає дійсності. "Найчастіше українці здобувають освіту заради освіти, часто працюючи не за фахом і займаючись працею, що не потребує високої кваліфікації. Більш того, опитування підтверджують, що роки навчання в школах і вищих навчальних закладах уже не сприймаються українцями як грошові інвестиції в їхнє майбутнє. Як даність, як подарунок батьків або держави, але не як фінансове вкладення, яке в ідеалі має принести такі самі фінансові вигоди в майбутньому", – відзначає автор.
За її словами, українські інвестиції в освіту і людський капітал не дають жодної економічної віддачі.
"Так, Україна у світових лідерах за кількістю дорослого населення, що має вищу освіту. Але якщо в більшості країн кількість високоосвічених людей прямо впливає на зростання ВВП, то в Україні цей зв'язок відсутній. Тобто наші інвестиції в людський капітал у підсумку не дають очікуваних результатів. Більш того, навіть зараз ми часто "інвестуємо" у спеціальності, які виявляться непотрібними вже у найближчому майбутньому", – підкреслює Самаєва.
Дана проблема, на думку автора, стосується навіть тих високотехнологічних галузей економіки, в яких українські фахівці зуміли зарекомендувати себе добре.
"Хвалені українські IT-фахівці, масово експортовані в розвинені країни, — це не більш ніж інтелектуальна сировина (така сама, як і інші наші експортні статті). Серед них практично немає висококласних фахівців — архітекторів складних систем, аналітиків, які оптимізують процеси, менеджерів складних проектів, переважна більшість українських айтішників — інженери нижчого рівня (Junior QA engineer)", – зазначає вона.
Самаєва вказує, що для виправлення ситуації систему освіти необхідно реформувати докорінно, зробивши ставку на підготовку фахівців, затребуваних в недалекому майбутньому.
Більше читайте тут:
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
- Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона

До цієї новини немає коментарів