Для чого дорослі роми в Ужгороді пішли до школи

Таку програму за підтримки міського управління освіти та Міжнародного фонду «Відродження» ініціювало керівництво ЗОШ №14. Це найдавніша ромська школа не тільки Закарпаття, а, за словами її директора, усієї Європи.

Школу збудували 90 років тому самі роми на території табору, який зберігся до цього часу. Ходили сюди й інші діти мікрорайону, у воєнні часи у приміщенні діяла корчма. З двох класів школа виросла у дев’ятирічку. Тепер тут навчаються не тільки праправнуки фундаторів закладу, але і їхні батьки.

Територія табору ледь не за порогом школи, тож учням не доводиться далеко ходити. Тим більше, їх не треба змушувати вчитися. Кожен тут із своєю мотивацією. Частина дорослих закінчила колись кілька класів, дехто не вчився взагалі, інша особливість ромських сімей – раннє заміжжя і родина замість школи. Надолужують згаяне навчання разом із власними дітьми.

Наші випускники зрозуміли, що їхньої освіти недостатньо, щоб вести повноцінний спосіб життя

Оксана Легеза

?Захотіло навчатися 20 людей, прийшло до школи – 10

Директор школи Оксана Легеза розповідає про освітню новацію.

«Наші випускники зрозуміли, що їхньої освіти недостатньо, щоб вести повноцінний спосіб життя. До екстернатної форми навчання вони ще не готові. То ми подумали, що, можливо, їм допоможуть прискорені курси за канадською інноваційною програмою. Коли за два місяці щоденного навчання людей можна навчити читати і писати. Можливо, це буде спонуканням до висновків та кроків на державному рівні», – каже Оксана Легеза.

Оксана Легеза

На початку програми до навчання були готові двадцять потенційних школярів. Вже на психологічне тестування прийшло тільки десять.

«Чи злякалися самого тестування, чи розраховували на екстерн, – не знаю», – додає директорка, – після тестування ми поділили усіх на більш просунутих і тих, з ким справді починати треба з вивчення літер. Зараз з цих учнів стабільно ходить тільки шість». У кожного дорослого учня  як особисті мотиви, так і життєві обставини. Нещодавно дорослі школярі пропустили заняття, бо табір проводжав в останню путь одну із ромок.

Зранку – прибирає у школі, увечері там вчиться

Таксист, прибиральниця, голова громадської організації, жінка у декреті, безробітні – соціальний статус учнів та їхня професія не мають жодного значення, запевняють у школі.

Пішла у школу вчитися українською мовою нормально писати і читати. Це в житті людині потрібно.

Джульєтта Адам

?Джульєтта Адам більш ніж 15 років працює у школі прибиральницею. Почувши про можливість вчитися, жінка вирішила вдосконалити українську. В першій половині дня прибирає класи, у другій – вправляється у родах та відмінках.

«Хочеться навчитися української мови. Давно вчилася: три або п’ять класів ходила. А потім залишила, як всі роми роблять це. Я пішла у школу вчитися українською мовою нормально писати і читати. Це в житті людині потрібно. Я так вважаю», – пояснює жінка.

Джульєтта Адам

Подружжя Сніжани Віраг та Едуарда Каналоша на уроки ходить разом.

«8 класів закінчила, потім – заміж, народити дітей. Старший і середній ходять у цю школу. Сміються з нас трохи діти», – пояснює жінка. Едуард після закінчення курсів планує знайти кращу роботу. Зараз працює таксистом. Про те, що пішов учитися, на роботі навіть не підозрюють. «Я взагалі не вчився у школі. Тепер навчився читати і писати. Було таке, що нас не брали у школу. Нас не хотіли вчити, що ми з дітьми руськими будемо навчатися», – пригадує Едуард.

Едуард Каналоша та Сніжана Віраг

Серед учнів є й такі, що закінчили повні 11 класів. Неля Адам планує вступати до університету, цікавиться роботою соціального працівника. Але головною причиною пригадати мову та літературу стала інша.

«Я вирішила походити у школу, щоб допомогти своєму сину згадати, що я в школі вчила – каже Неля, – я йому допомагаю з української мови, літератури, математики. У нього дуже добре виходить, у мене краще. Вчитися ніколи не завадить».

Неля Адам

?Старші учні надихають своєю мотивацією

Дорослі учні мають спеціальні зошити, отримують домашні завдання. Щоправда, оцінок вчителі не ставлять, вважають, що це – не мотиватор. Більше спілкуються з учнями. Обговорюють суспільно важливі теми. «У мене більш «просунута» група, у них був багаж знань, – хвалить своїх учнів Марина Казінцева, заступник директора школи. – Посеред уроків ставлять питання, міні-диспути у нас бувають. Їм цікаво все, якщо в реченні буде щось про Росію, вони спитають. Водночас, я розвиваю світогляд. Така неформальна обстановка».

Марина Казінцева

Після завершення навчання у грудні роми писатимуть підсумкову атестаційну роботу. У школі кажуть: такі учні дуже надихають. Вони хочуть змінити щось у своєму житті і розуміють вагу знань.

За матеріалами Радіо Свобода