Круглий стіл до Дня Соборності України організувала в Ужгороді Закарпатська обласна бібліотека

В круглому столі брали участь професори, кандидати історичних наук, відомі історики краю, письменники, книговидавці та студенти, а модерував захід доктор історичних наук – Роман Офіцинський.

Ще в 20—30-х роках ХХ століття Гуцульською республікою цікавилися видатні діячі, в тому числі президент Чехословаччини Томаш Масарик. Про неї, окрім мемуарів, були романи Уласа Самчука, Зіновія Кудея, оповідання Василя Ґренджі-Донського.

За радянських часів історія Гуцульської республіки не вивчалася. Ще й нині широкому загалові невідомо, що поруч із УНР та ЗУНР у 1918—1919 роках існувала Гуцульська республіка, населення якої того часу  висловило свою чітку позицію щодо приєднання до України.

Учасники круглого столу розповіли всім присутнім історію створення Гуцульської республіки на чолі з Степаном Клочураком та етапи її приєднання до України. Обговорили феномен Гуцульської республіки в контексті сьогодення, а також її відтворення в літературних процесах.

На завершення були висунуті пропозиції щодо встановлення меморіальної дошки Степана Клочурака на  будинку, який він збудував та проживав в ньому, перейменувати вулицю на його честь, відзняти документальний фільм та видати книги, які б відобразили історичні події того часу.

Довідково: Українське державне утворення «Гуцульська республіка» існувало з листопада 1918 р. до червня 1919 р. Вищим органом влади була  Гуцульська Народна Рада, яку 18 грудня 1918 р. очолив Степан Клочурак. Виконавча влада належала до секцій (міністерства) і підсекцій — дипломатичної, військової, внутрішньої, господарської та інші. Сучасники зазначають, що в маленькій державі був дивовижний, чи не ідилічний, лад. Школи в республіці були українські, діяв народний хор, а в Народному домі громадянам читали лекції на різні цікаві теми. Дипломатичні зв’язки міні–держава підтримувала лише із Західно–Українською Народною Республікою. Гуцульська республіка мала свій синьо-жовтий прапор та герб-тризуб. Гуцули найбільш різко виступали проти намагання залишити край у складі Угорщини. Така позиція роздратувала угорський уряд К. Карої. 22 грудня в Ясіню прийшов угорський жандармський батальйон. 10 січня багатотисячне віче підтвердило прагнення закарпатської Гуцульщини до возз’єднання із ЗУНР. 21 січня 1919 року делегація Гуцульської республіки взяла участь у роботі Всекарпатського Конгресу. Представники конгресу Степан Клочурак і Дмитро Климпуш передали уряду ЗУНР у  Станіславі рішення населення краю про приєднання до України закарпатських земель.

У першій половині 1919 року східну частину Закарпаття до Берегового окупували румунські війська, центральна з Мукачевим перебувала під контролем угорців, а західну разом з Ужанською долиною зайняли чехословацькі війська.  Єдиним острівцем незалежності в краї залишалася Гуцульська Республіка На початку квітня 1919 року Степан Клочурак домігся від державного секретаря Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР – нова назва ЗУНР після об’єднання з УНР) Сидора Голубовича надання економічної допомоги Гуцульщині. Обіймаючи посаду представника Закарпаття при уряді ЗУНР у Станіславові, Клочурак забезпечив постачання з Галичини продовольства та нафти в обмін на деревину, таким чином створивши можливість для реалізації соціальних і продовольчих програм для населення. Було відновлено залізничне сполучення з Раховом, Коломиєю та Станіславовим, реконструйовано зруйновані війною сільські будівлі, почали функціонувати школи.

        Остаточно Гуцульська Республіка припинила своє існування 11 червня 1919 року, коли Ясіню зайняли румунські війська та заарештували членів Української Народної Ради. Напередодні румунської окупації Гуцульська рада встигла ухвалити меморандум про приєднання східної частини Закарпаття до складу Чехословацької Республіки.

За матеріалами Євгенії Напуди, Закарпатська ОУНБ ім. Ф.Потушняка