Лондонське життя українського "Учителя року-2016" закарпатки Віолетти Македон

Усього на неповний тиждень у рідне Берегово приїхала заслужений учитель України Віолетта Македон, яка ось уже два місяці живе у Великій Британії.

Перебуваючи нещодавно у міській ЗОШ № 5 із поглибленим вивченням англійської мови ім. Т. Г. Шевченка поцікавився, як живе навчальний заклад, як справи у педагога Віолетти Македон, котра у 2016 р. перемогла у Всеукраїнському конкурсі "Учитель року" (номінація "Англійська мова") та здобула визнання як у нашому прикордонному Берегові, так і за його межами. Крім цього, трохи більше року тому наша землячка, відповідно до Указу Президента П. Порошенка, удостоєна відзнаки "Заслужений учитель України". До речі, під час вручення цієї нагороди у АП, з главою держави вона спілкувалася іноземною мовою. Відтак прокоментувала, чому дякувала англійською – обоє, на щастя, володіють нею досконало! А Президент української держави – наразі перший керівник, який вільно знає іноземну.  Між іншим, її коротенький спіч став популяризацією найголовнішої мови світу, якою, як знаємо, спілкується половина планети.

Пригадалося, як згодом щиросердечно з успіхами її вітали на міському рівні, як вона, єдина з таким статусом у місті та районі, розповідала про свої здобутки, як учить дітей англійської мови, про реформування системи освіти у плані викладанні іноземною тощо. Натомість був щиро здивований, коли довідався, що ця креативна, перспективна та надзвичайно комунікабельна педагог-"англійчанка" із таким високим державним званням у школі більше не працює. Пані Віолетта, як виявилося, наразі вирішила розширювати поле своєї діяльності поодаль від рідної країни – аж у далекому Лондоні. Там для неї більші перспективи, там, за її словами, вона зможе себе краще реалізувати. Тим паче, що сама ще молода і її очікують гарні перспективи.  

Зрештою, у закордоння подалася не тільки вона, але й чимало інших її колег як із рідної школи, міста, так і всього Закарпаття та навіть неньки-України. За кілька останніх років вона третя шкільна учителька, хто вирішив виїхати на терени зарубіжжя. Відтак почав міркувати, чому так масово звільняються молоді люди різних професій і тікають заробляти гроші у Європу та навіть далі? Не встиг, як кажуть, у собі цю інформацію "переварити", як на тижні, що минає, на одній із центральних вулиць нашого містечка мені назустріч крокує не хто інший, а саме вона – чарівна екс-учителька п‘ятої одинадцятирічки В. Македон.

Знаючи з вуст громадськості та соціальних мереж, що вона мешкає далеко від рідного дому, автор цих рядків від такого подивування ледь не оторопів. А порівнявшись, запитав, мовляв, шановна та чарівна учителько, це ви чи ні? "Так-так, це я", – зичливо відповіла хоча й молода, але відома та знана педагог. "Однак у школі розповідали, що ви переїхали на роботу до туманного Альбіону, – зауважую. – Це правда?" Не хотілося б переповідати дослівно наш діалог, який завершився на мажорній ноті, добросердечних побажаннях, але Віолетта Валеріївна, як і колись, щиро, зі світлою усмішкою на лиці, вельми добродушно розказала, чому так сталося та чим вона займається. На її думку, нічого дивного у її від‘їзді немає, рішення вона прийняла виважене та вірне. Аніскільки не лукавлячи, мовила, що цьому плані вона не перша та не остання...

Стосовно лондонського життя, то зупинилася в одній тамтешній родині, де подружжя має фотобізнес. Він – місцевий, а дружина, до речі, українка. Обоє дуже зайняті, адже там, за її словами, усі у повсякчасному русі та несамовито працюють, заробляючи гроші. Натомість їй доручили доглядати за дідусем на ім‘я Боб, з яким вона, згідно наперед розробленого плану, гуляє по столиці, відвідує музеї, театри, парки, інші знакові місця Лондона тощо. Родина неабияк задоволена, що вісімдесятирічним дідиком-британцем опікується така поважна молода пані-українка, яка досконало знає англійську.

– Завдяки цьому я легко, навіть краще за інших, вписалася у місцевий колорит, – каже В. Македон. – У родині спілкування триває англійською мовою. Але переконана, що це тільки початок. Учителька, знаючи класно мову Шекспіра, Черчіля, Ньютона, Тетчер, мріє розширити свої навики. Отож, лондонську практику вирішила розпочати саме таким ось чином. А свій кількаденний приїзд у Берегово пояснює тим, що тут залишився її син-десятикласник Павлик, тож вирішили побачитися та заодно підготувати його до майбутніх життєвих кроків.

– За школою не сумуєте? – цікавлюся. "Звісно, сумую, – відповідає. – Тут зосталися жити мої друзі, колеги, чимало колишніх й теперішніх учнів, тут, власне, розпочалося професійне сходження тощо. А дякую школі, яка сприяла мені сягнути вершин у професійній царині. Адже особливо життєво вдалим виявилося минулоріччя». Та, попри усе, по майже двомісячній розлуці жінка-мати, жінка-учитель приїхала у Берегово, однак через день-два знову збирається у зворотну дорогу. Там її жде лондонське життя, яке, слід сподіватися, подарує недавньому кращому українському педагогу нові перспективи, вагоміші здобутки, соціальні статуси та чимало інших європейсько-британських зваб-відчуттів...

Нехай щастить, Заслужена учителько-українко! У вас, Віолетто, усе іще попереду, а рідне Берегово не забувайте…

Петро КРУК

На фото: пані Віолетта із сином у Берегові (листопад 2017 р.); у мерії та у АП у Києві з П. Порошенком (2016 рік).