Чехи залишили по собі в Ужгороді чимало родзинок...

Вони ж пустили Малий Уж у труби, засипали і забудували район Галагов, висадили липову алею та вимостили кам’яні сходи, якими можна спуститися до Ужа.

Ось як описує їх Тетяна Літераті у своєму “Втраченому Ужгороді”:

“Річка Уж в ті роки в межах міста була повноводнішою.

Такий висновок можна зробити, зокрема, з “не зимової” публікації 1930-их років про те, що на Ужі потрібно звести пристань для човнів, котрі у великій кількості прив’язані до кілець, вмурованих у регуляційну стіну.

Човни ці, мовляв, постійно стукаються об стінку (тобто, вода тоді весь час доходила до стін), що і для човників погано, і неестетично. Тому газета пропонувала міській управі подбати про будівництво пристані біля “перших сходів” (йшлося, скоріше за все, не про сходи обабіч пішохідного мосту, які й нині спускаються до річки, а сходи біля лінгвістичної гімназії).”

Як бачимо, сходи справді старовинні і за цей час вони не раз опинялися під водою, були замулені та заростали травою.

А нещодавно їх розчистили. Зараз ними можна безпечно спуститися до води і добре побачити, наскільки якісно працювали чеські робітники майже століття тому...

Джерело: "Голос Карпат"