Вітаємо з ювілеєм! Усім цим закарпатцям вже по сімдесят!

Берегівчан, які на фото і яким щойно "стукнуло" по сімдесят, знає багато хто. Крім того, ці люди відомі у всій Закарпатській області. Що не прізвище – то цілий "клондайк" життєвих історій, злетів, цікавих й інтригуючих сюжетів тощо. Друзі! Ви скрасили трудом регіон, ваші колоритні біографії – приклад для молодших поколінь.   

Приміром, Карло Ерделі – уродженць села Бадалово, через яке свого часу проїжджав і Тису на човні неподалік "минав" відомий угорський поет Шандор Петефі. Це – унікальний населений пункт над Тисою, про цю історію із Петефі у позаминулому столітті тут знає навіть школяр, а пан Карло був головою правління колгоспу "Дружба", який об‘єднував українське Квасово й угорське Оросієво. Відтак очолював районну раду. Нині – на пенсії, порядна та чесна людина, з якою варто мати справу.

Далі – смілива та відважна Марія Ковач, перший фермер Закарпаття, яку знають як "удома", так і в Ужгороді та Києві, де вона член багатьох громадських формувань, а днями була на слуханнях у ВРУ. Завжди про аграрний сектор має що сказати! Ювілярка відома й ще й тим, що була першим фермером, хто їхав на навчання в Америку, де пообіцяла тамтешнім колегам із Техасу, що скоро вони перейматимуть досвід у нас. Дві дочки із зятями пані Марії, яка працювала у яношівському колгоспі ім. Чапаєва головним економістом і нині сіє, вирощує, збирає, пече хліб із власного зерна, також у бізнесі. Гарна сімеєчка – нехай щастить!

А ось теперішній «колега» Еміл Турані із Квасова – людина цікава та різнобічно обдарована. Був і головою колгоспу, і сільської ради, але чи не найбільше його хист проявився у іпостасі репортера. Працює у місцевих газетах. А "відзначився" тим, що років 15 тому видав новинку одного села з промовистою назвою "Лонг", про що розповідав телеканал ТСН 1+1. І хоча він не філолог, бо за плечима в нього Львівський політех, все ж здобув визнання як перекладач з угорської на білоруську мову та навпаки.

Певно, у одній замітці про всіх усе не розказати, однак у цій когорті ювілярів свою нішу зайняла ще одна колоритна персона, кандидат економічних наук Олександр Сабелко. Був заступником директора, відтак очільник НДІ АПВ (с. В. Бакта), працював у ОДА радником тодішнього його голови Сергія Устича, у посольстві України в Будапешті, а згодом керував портом-елеватором у Херсоні, де також проявилися його найкращі людські якості й організаційні здібності. А в молодості доля подарувала йому другий шанс на життя: у 1986 р., на запрошення друзів, мав квиток у круїз на злощасному пасажирському кораблі "Адмірал Нахімов". Але, на щастя, так і не став його пасажиром, адже лайнер у Чорному морі зіткнувся з іншим вантажним судном. Багато хто тямить цю катастрофу, від якої доля врятувала нашого скромного та принципового земляка. Загалом у житті пан Сабелко, крім уже названих рис, – є людиною щасливою, напрочуд зичливою, добродушною та порядною. Теплого 22 жовтня разом із друзями, родиною святкував цей прекрасний ювілей.

А потім червона дата на календарі настала для Івана Гузинця, людини з небаченою енергією, діяльної й активної. Уродженець Мукачівщини, він працював на багатьох посадах у райкомах, обкомах комсомолу та партії, свого часу був головою Свалявського райвиконкому, де діяльно займався соціально-економічним розвитком, у т. ч. газифікацією району, відтак очолював низку підприємницьких структур. У Берегові опікується благодійним фондом "Мала гора", де на горі Керек поховані його родичі та близькі, старший син Іванко у тому числі. А ось молодший Юрко – керуючий справами виконавчого апарату обласної ради, із дружиною-полянкою виховують сина. У юнацькому віці І. Ю. Г. мріяв стати пілотом, але життя подарували інші повороти: хоча й земні, але теж цікаві.

Святкував ювілей і колишній віце-мер Берегова Валерій Повод, саме завдяки йому був установлений перший фонтан у виді пелюстків квітки у центрі міста – на майдані, де колись стояв пам‘ятник В. Леніну. Пана Валерія на цій посаді змінив його син Микола. Першим із ювілеєм сина привітав його рідний батько – 99 річний ветеран Другої світової війни Микола Кузмич Повод, який форму вояка зняв у себе 9 травня 1945 р. у Австрії. І хоча потиск руки вже не той, що був у нього колись, але старечі очі сяяли, коли сину зичив добра й успіхів у житті цей чудовий дідусь. Отож, шлемо здоров‘я та світлих миттєвостей обом Поводам.

Якщо за хронологією, то цими днями "сімдесят" відзначає Михайло Арутюнов, який народився у Сваляві у 1948 р. Саме тут п‘ять років райвійськкомат очолював його батько Гайк, вірмен за національністю. Згодом полковник у відставці пан Гайк разом із сім‘єю переїхав у Берегово, де помер у досить поважному віці. Нинішній іменинник свого часу очолював меблеву фірму "Вікторія" (до нього тут директором був свалявець Арпад Вишневський), де спальний гарнітур замовляв тодішній президент Леонід Кучма. Червонодеревники з честю виконали завдання, що надійшло з Києва, а Михайло Гайкович згодом працював у міськраді, де очолював економічний відділ. Нині він бізнесує.

Ось така вона, плеяда цих іменинників, які заслуговують, аби про них розказати якнайбільше. Зважаючи на те, що об‘єм газети невеличкий, ми, звісно, про кожного не можемо розказати глибше та повніше, але всіх щиро вітаємо, а життя нехай дарує вам і вашим рідним усмішки яскраві та залишає тепло на серці на довгі роки. Нехай те, що сьогодні є вашою мрією, завтра буде частиною вашого буття. Спасибі друзі, що ви є!

Іван Нагірняк.