Чому в Ужгороді не лишилося жодного громадського туалету?

В окремих закарпатських інтернет-виданнях учора з’явилася інформація про нібито небажання влади Ужгорода споруджувати у місті громадські вбиральні. У матеріалі, як, на жаль, уже «модно», зроблено маніпуляції відповіддю, яку міська рада надала автору петиції про спорудження в Ужгороді мережі громадських вбиралень. І хоча у документі, зокрема, зазначено, що розпорядженням міського голови Богдана Андріїва створено міжвідомчу комісію, яка вивчає питання можливості будівництва в Ужгороді громадських вбиралень, у заголовок винесено, що, мовляв, влада не споруджує в місті громадські вбиральні, бо немає відповідної програми.

Редакція «Ужгород.нет» натомість вирішила розібратися у ситуації, адже відомо, що справді, ще на початку 2000-х у місті працювали кілька громадських туалетів. Що ж з ними сталося?

За часів мерства Сергія Ратушняка (рішенням IV сесії  V скликання від 07.02.2007 року  №239) продали майно комунального підприємства КАТП-072801. У переліку – чотири вбиральні: за пішохідним мостом на площі Ш. Петефі, 2а, на вул. Капушанській, 6а, вул. Фединця, 23 а (базар Корятовича) та Студентській набережній.

Чи потрібні Ужгороду громадські туалети, тоді, судячи з усього, нікого не цікавило. Як не цікавило і кілька наступних років. Питання чомусь порушують лише зараз, коли в місті проводять капітальні ремонти вулиць, тротуарів, площ, внутрішніх мереж, дахів та фасадів багатоповерхівок, закладів освіти та медицини, купили нові, комунальні, автобуси.  Одне слово, роблять багато такого, за що в Ужгороді міська влада не бралася десятиліттями.

Так, і чомусь ніхто не говорить, що для будівництва нових громадських туалетів потрібні і гроші, і місце – земельні ділянки. Які Ратушняк так само успішно порозпродував...

uzhgorod.net.ua