Шотландія очима ужгородця: що шокувало, скільки можна заробити і чому важко порозумітися (ФОТО)

- Євгене, розкажи трішки про те, де працюєш?
- Так вийшло, що після невдалого пошуку роботи в Ужгороді три роки тому я опинився в Шотландії, родич допоміг із працевлаштуванням. Містечко, в яке потрапив, маленьке, називається Innerleithen. Може, всього 14 чи 15 тисяч осіб, але при цьому дуже затишне й гарне. Старовинні будівлі, дуже атмосферні краєвиди, багато квітів на вулицях, зелені. Я часто фотографую його, бо дуже мені подобається. І саме місто посеред гір розташоване. Що цікаво, в містечку виходить щотижнева газета, повнокольорова, на 16 сторінках!
- За рахунок чого живе місто?
- Основне – це туризм, місто справді в цьому плані дуже привабливе. Навіть дуже гарний готель, де я працюю, виглядає, як замок.
- Який там клімат?
- Температура від 2 до 22. Тобто, зима там зазвичай тепліша, ніж у нас, а літо холодніше. Влітку щоб було 25 градусів – це рідкісне явище.
- Чи важко українцям потрапити на роботу в Шотландію?
- Дуже важко! Люди правдами й неправдами туди потрапляють і не завжди можуть увійти в ритм, який там задають.

Незвична їжа й необов’язковість…
- Що тебе перше шокувало, коли ти потрапив у Шотландію?
- Відверто шокувала їжа! Річ у тім, що вони всі поголовно їдять різноманітні бургери, їжу швидкого приготування. А супи їхні! Ти б це бачила! Мене це просто вбило! Ось стоїть величезний мішок на кухні – такий, як у нас зберігають пісок чи цемент, а в ньому якийсь порошок бридкого такого кольору. Зачерпують його великою ложкою, заливають гарячою водою у каструлі, після того, як закипить, збивають міксером. А потім це продають у невеликих чашках за 3,5 фунти! Це ніби в них овочевий суп такий. Жахлива їжа, одне слово!
- Вони взагалі не готують?
- Ну, я рідко натрапляв на нормальну їжу. Взагалі в кожному закладі харчування все залежить від повара. Так ось, після трьох років перебування в Шотландії в мене склалося враження, що кухар там далеко не найпрестижніша професія… Насправді рятує тільки те, що тут багато поляків і, відповідно, багато польських продуктів харчування, можна купити й готувати собі. Але мені трішки легше ще і в тому плані, що я працюю на кухні, тож завжди можна спокійно щось поїсти.
- Ще щось здивувало?
- До речі, ще одна така річ, яка мене дуже шокувала – це їхня необов’язковість. Сказав – і не зробив, це у них просто нормально! Я би зрозумів, якби це було в нас і стосувалося наших політиків (Сміється. – Авт.), а так…
- Кажеш, що багато там слов’ян? Залишаються жити? Виходять наші дівчата заміж за шотландців?
- Так, наші дівчата шотландцям дуже подобаються, бо чомусь місцеві мешканки практично всі до 20 років – симпатичні, стрункі, а потім різко на швидкій їжі стають дуже товстими. Уяви, молода жінка, й 30 не має, а ледве ходить. І це скрізь у них!

Заробітки, як і житло, не дуже...
- Розкажи, чи варто їхати все ж таки так далеко на заробітки? Скільки можна отримати за роботу в Шотландії?
- Наші люди, нерідко і з двома вищими освітами, поки не знають добре мови, можуть розраховувати хіба що на роботу продавця в магазині. Буде мати півтори тисячі фунтів – це максимум.
- Якщо вирахувати харчі, житло, то що лишиться?
- На своєму прикладі розкажу: 1200 – 1300 фунтів я маю за місяць, і зарплата залежить від того, скільки я працюю, але це здебільшого 10 – 12 годин на добу. Буває тринадцята зарплата, але в разі, якщо "набіжить" певна кількість годин. Багато роботи дуже!
- Напевно, шотландці стільки не працюють, як заробітчани?
- Та ти що! Вони якщо й роблять щось, то так, аби більше провести якось час, покурити-посидіти, а наші якщо десь обіпруться на руку, аби хвильку відпочити, такі крики починаються, що хоч тікай…
- А що з житлом?
- Житлом раніше часто забезпечували, але тепер не дають. Житло – це взагалі дуже велика проблема в Шотландії!
- Дорого?
- Та не це основна проблема, хоча насправді й недешеве. Біда в тому, що насправді дуже мало квартир у містах, житлові площі дуже маленькі, практично нічого не будується. Порівняно з тим, що у них відбувається в житловій галузі, у нас – будівельний бум. Там якщо в місті ввели в експлуатацію багатоповерхівку – то це ледь не подія світового масштабу.
- Ми відволіклися: то скільки тобі лишається, якщо відняти житло й харчі?
- У мене приблизно третина залишається, і це якщо постаратися, зекономити. Правда, мені трішки легше, я на кухні працюю, то економлю на харчуванні. Крім того, на транспорті останнім часом вдається економити, бо це величезна стаття витрат! Приміром, 6 фунтів на роботу і з роботи щодня треба заплатити. Я ж зараз завдяки другові маю велосипед, добираюся ним на роботу і в місяць, відповідно, вдається зекономити практично півтори сотні фунтів!

Зрозуміти шотландців – складне завдання
- Плануєш і надалі лишатися в Шотландії?
- Поки так, хочу скласти англійську на вищий рівень, це буде десь на початку наступного року, а паралельно шукатиму роботу десь ближче, можливо, в Угорщині. Вільно ж володію російською, угорською, англійською, знаю українську. Спілкувався на днях із корінним лондонцем, він сказав, що розмовляю пристойно, єдине, чого бракує – говорити з "правильними" носіями англійської.
- Що маєш на увазі?
- Річ у тім, що в Шотландії свій діалект, у них так багато слів, що відрізняються від тієї англійської, яка правильна, літературна, що це жах. Також у них неправильна граматична побудова речень. Я їх взагалі багато в чому не розумів спочатку, хоча англійською певною мірою й володів.
- Наприклад?
- Наприклад, вони неправильно вимовляють слова, кажуть «секс» замість «сікс» (six) – шість, фефтін замість фіфтін» (fifteen), а коли мені сказали «оупен зе лефт», то я просто закляк, не розуміючи, що від мене хочуть. Починаю роздумовувати: відкрий – щось зліва (left), чи що? Дивлюся наліво – нічого не бачу, що там можна відчинити… Потім перепитую – знову не розумію. Думаю, може, має на увазі «leave», що десь подібно звучить і означає "залишити, покинути"? Може, щось тут треба відкрити і залишити? Що саме? Кажу, що не розумію його. Поки мені не тицьнули пальцем на ліфт, нічого не зрозумів...
- Євгене, удачі тобі з пошуком роботи ближче до рідного дому й спасибі за розмову!
Анна Ільницька
спецільно для uzhgorod.net.ua
Фото надані Євгеном Ортутаєм.












До теми
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Як Закарпаття перебудовує кордон на перспективу
- Двічі переселенець, колишній айтівець, а нині прикордонник: історія Антона Циганкова з Донеччини
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Прикордонник Равік: нищити ворога з неба і зберегти своїх на землі
- Медицина в однострої: покликання Інни Гіголаєвої
- Майже 170 сеньйорів та сеньйорит розпочали навчання в Університеті третього віку
- Монахи, шпиталь, друкарня і студенти: що приховує Василіанський монастир в Ужгороді
- Чотири ротації та десятки бойових завдань: історія прикордонника Чопського загону «Фрозена»
- «Дзеркало старого міста» — яким був Ужгород століття тому
- Музичне привітання для Ужгорода: на площі Поштовій виступив військовий оркестр
- Ужгород відзначає 1133-річчя: від середньовічної фортеці до найзатишнішого обласного центру України
- «Студент», який рано подорослішав: історія прикордонника Мукачівського загону Олександра
- Пункти пропуску на Закарпатті можуть призупиняти роботу під час повітряних тривог: що відомо
- Ужгород-2027 – покажімо місто у світлинах: стартував збір фото для календаря
- Від водія до бойового підрозділу: історія ужгородця «Бобра», який п’ять місяців тримав позиції на Харківщині
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- «Ми не народжені для війни» – в Ужгороді презентували одноденну фотовиставку
До цієї новини немає коментарів