Хворобі байдуже, якого кольору наша шкіра. Звернення студентів УжНУ до ужгородців

Ми вражені хвилею дискримінаційних коментарів на адресу наших однолітків – студентів-іноземців медичного факультету №2, які захворіли на дифтерію.
Страх – надзвичайно сильна емоція. Можна зрозуміти, коли містяни бояться, що захворіють вони чи їхні діти небезпечною хворобою. Але при цьому треба пам’ятати, що всі ми (незалежно від національності) – чиїсь діти. Але ми здорові, а вони вже хворі, їм зараз дуже потрібна допомога і підтримка!
Жоден лікар або чиновник від медицини не підтвердив того факту, що студенти іноземці «привезли» інфекцію з-за кордону. Навпаки, відомий лікар-інфекціоніст Віктор Петров, який першим обстежував хворих, зауважив, що хвороба має штам місцевого походження.
«Сьогодні, читаючи коментарі, я вперше в житті пошкодував, що знаю українську мову» - написав у Фейсбуку талановитий фотограф Гаррі Крішнан, молодий чоловік, якого поважає все молодіжне середовище міста.
По-справжньому культурні цивілізовані люди ніколи не дозволять собі ображати людей, які потрапили у біду.
Сьогодні в українців є широкі можливості подорожувати. Не забуваймо, що ми всі автоматично стаємо іноземцями при перетині кордону, і при цьому хочемо до себе дбайливого, людського ставлення. Тож поступаймо до інших так, як ми хочемо, щоб поступали по відношенню до нас.
Закликаємо всіх до толерантності, поваги і терпимості.
Ми дуже вдячні тим, хто підтримав університет і наших студентів!
Бо, справді, хворобі байдуже, якого кольору наша шкіра.
Ми будемо жити незважаючи ні на що, допоки у світі будуть толерантні люди. Люди, будьмо людяні!
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- В Ужгороді завершилася літня школа гончарства просто неба
- Про що писали газети в Ужгороді 100 років тому – у липні 1926 року
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
- Загадка огорожі кафе-музею «Під замком» в Ужгороді
- 184 малюки народилися в Ужгороді у червні
- Опанувала жестову мову й навчилася шити: історія переселенки з Донеччини Ольги, яка нині проживає в Ужгороді
- Як в Ужгороді тваринам допомагають боротися зі спекою: поради ветеринара
- Наталія Петій-Потапчук: «Національна, народна культура має колосальне значення саме в час війни»
- 18 хвилин між життям і інфарктом: репортаж із операційної Закарпатського кардіоцентру
- Закарпаття змінюється – нові мешканці та підприємства відкривають стратегічні можливості, – підсумки публічного діалогу
- Кава по-закарпатськи. Історія, традиції та бізнес улюбленого напою
- "Люди йдуть в театр за емоціями — ми їм це даруємо", — Рудольф Дзуринець
- «Якою є війна зсередини і що змінилося в Ужгороді»: відверта розмова з Владиславом Товтином
- Аромат, що закохує: на набережній Незалежності в Ужгороді квітне найдовша липова алея
- Яка реліквія схована в хресті іконостаса греко-католицького кафедрального собору в Ужгороді?
- Інклюзія — це про гідність: Ольга Принцовська про власний досвід та зміни у суспільстві
- Як з’явилася площа Театральна в Ужгороді?
- В Ужгороді майже кожен четвертий житель — внутрішньо переміщена особа
- Цікаві факти про водні ресурси: геотермальні води Ужгорода
- Мар’яна Нейметі: «Ніхто зверху рядків не диктує, в нього є важливіші клопоти»

До цієї новини немає коментарів