Мозаїка людських історій: Тетяна Літераті презентувала нову книгу "Втрачений Ужгород" (РЕПОРТАЖ)

Перший текст циклу краєзнавчих матеріалів «Втрачений Ужгород» Тетяна Літераті опублікувала ще у 2014 році у онлайн-виданні «Про Захід». Авторка розповідає, що коли почала працювати над серією, навіть не уявляла, що проєкт буде настільки тривалим та успішним. Тоді один з перших текстів переглянуло понад 10 тисяч читачів, що для публіцистичного матеріалу в регіональному виданні дуже велика цифра.

Сьогодні ж у всіх охочих була можливість подивитися презентацію вже третьої книги, яка вийшла друком за кошти родини Тетяни. До неї увійшли 24 невигадані історії жителів міста. На презентації були присутні близькі та родичі героїв книги, які долучилися до її створення.

«Я хотіла показати, що нащадки цих людей живуть в Ужгороді, що всі ці історії не вигадка, ось вони тут стоять», – ділиться Тетяна Літераті.

Всі гості сказали декілька слів про своїх предків, висловили подяку Тетяні Літераті за її роботу, а також отримали у подарунок видання з автографом. Власне, сама авторка також не залишилася без презенту. Віктор Мигович, онук кошикаря Василя Миговича, подарував Тетяні кошик, виготовлений його дідусем у 80-х роках минулого століття.

Присутні висловлювали безмежну вдячність за збереження родинних історій, адже багато сімей отримали можливість дослідити своє коріння. Правнучка відомого архітектора Шандора Ковоша Ґабріела висловила подяку: «Кожна ваша публікація просякнута любов’ю до Ужгорода… Я відчула на собі, як ви об’єднуєте покоління».

Онучка одного з «літаючих вчителів» – Федора Куруца – Олександра розповіла: «У дідуся чотири дочки, кожна живе у іншому місті, має свою родину.  У кожної був клаптик історії, завдяки Тетяні тепер ми маємо повний глечик… Це такий поштовх, щоб пишатися своєю родиною».

Сама ж авторка розповіла про кожен розділ книги, які вмістили розповіді про підприємства Ужгорода минулого століття, а також про професії, деякі з яких нам зараз навіть незрозумілі. До прикладу, кубікош – це «той майстер, який мостив вулиці кам’яною бруківкою», кочімештер – так називали тих, хто ремонтував карети, літаючий вчитель – викладач, який був футболістом СК «Русь» і літав на матчі до різних країн колишнього СРСР та ще про багатьох цікавих особистостей, які творили історію міста. «Я хочу, щоб діти, онуки, правнуки пам’ятали своїх відомих предків» - наголошує Тетяна.

«Вона розповідає не звичайну історію міста, вона розповідає мозаїку: історію підприємства, історію вулиці, будинку і найголовніше – ця мозаїка складається з історій окремих людей» - висловлює свою подяку Августин Шек, онук відомого ужгородського перукаря Йожефа Шека. 

Головна редакторка сайту «Про Захід» Галина Ярцева також поділилася своїми емоціями: «Ужгород – місто людей-родзинок, таких як Тетяна Літераті… Я маю велику честь, адже одна з перших читаю написані нею історії».

Справжній ужгородець обов’язково повинен зібрати всю колекцію книг Тетяни, адже так цікаво знати історію будинків, біля яких проходиш щодня, родин, що жили у ньому, знати, хто виготовив кришку люка, на який наступаєш, та хто навчив Ужгород заварювати чай. Уже з наступного тижня книги будуть доступні у всіх книгарнях та бібліотеках міста.

Марина ОЛАШИН

студентка 1 курсу магістратури

факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка

для Uzhgorod.net.ua

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

16 липня 2020р.