Дипломат та історик Роман Тодер видав книгу про закарпатську горянську гастрономію

Щойно вийшла книга про закарпатську горянську гастрономію – «”Висока” кухня, або в горах їстимуть добре». Її автор – Роман Тодер, уродженець Закарпаття, дипломат, історик, він протягом п’яти років навчався у Франції (Ecole Pratique des Hautes Etudes, Сорбонна), працював у США, Італії, Франції. Роман із дитинства захоплюється гастрономією та історією Закарпаття, протягом багатьох років у вільний від роботи час збирав матеріали, відтак ця праця – історія і майбутнє Закарпаття крізь традиції харчування, пише Varosh.
У книзі описана історія формування закарпатської горянської гастрономії від ХІІІ ст. і до нашого часу, показано нерозривний зв’язок між харчуванням і господарюванням. Описані ключові принципи та характеристика кухні закарпатських горян. Тут йдеться про серцевину автентичної горянської гастрономії в історичному контексті.
Видання має дві частини. Перша присвячена історії впливів (або опору впливам) на формування горянської гастрономії від XIII ст. до наших днів. Друга – про сутність гастрономії, її зв’язок із теруаром, про її закономірності, основні знакові продукти.
Що таке “вплив” для закарпатської гастрономії? З чим саксонці прибули на Закарпаття? Як позначилася міграція волохів на гастрономії? Яким чином італійські тенденції дісталися нашого краю і в чому вони полягали? Що змінилося і яким було харчування в наших горах під владою Трансільванського князівства? Звідки дув французький придворний вітер? Які зміни принесли із собою австрійські і німецькі колоністи? Якою насправді була кухня Австро-Угорщини? Що змінилося на столах при чехах, угорцях та під час радянського періоду на Закарпатті? З чим наш край увійшов у XXI століття і що чекає наше харчування завтра? А ще – як впливала на гастрономію праця “на пана” і мандри до чужих країв на заробітки? Що означає працювати на своєму “дарабі”? Якими були прадавні способи приготування їжі? А які поширені колись продукти ми нині майже забули? Що вважати зразком горянської гастрономії? Це лише частина запитань, відповіді на які читач знаходить у книзі.
У “Високій кухні” – багато історії, проте вона якраз демонструє, як рухатися далі. Адже унікальна закарпатська гастрономія має що запропонувати сучасності. Зі сторінок видання дізнаємося про місцеву гастрономію, культуру, менталітет, історію, а також починаємо розуміти місце нашої гастрономії у світових процесах.
Ця книга цікава широкій аудиторії. Усім, хто цікавиться історією, автентикою, переосмисленням гастрономії. Кухарям, рестораторам, гастрокритикам, гідам, митцям, підприємцям… І всім, кому небайдуже до власного харчування.
У автора є сподівання, що його праця допоможе багатьом краще осягнути власний скарб, горянську кухню, і втілити її автентичність і корисність у щоденному житті.
До теми
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Сергій Федака: «В мене одна ідея: встати і звідси піти». Останні розмови з легендарним істориком Ужгорода
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
До цієї новини немає коментарів