Дипломат та історик Роман Тодер видав книгу про закарпатську горянську гастрономію

Щойно вийшла книга про закарпатську горянську гастрономію – «”Висока” кухня, або в горах їстимуть добре». Її автор – Роман Тодер, уродженець Закарпаття, дипломат, історик, він протягом п’яти років навчався у Франції (Ecole Pratique des Hautes Etudes, Сорбонна), працював у США, Італії, Франції. Роман із дитинства захоплюється гастрономією та історією Закарпаття, протягом багатьох років у вільний від роботи час збирав матеріали, відтак ця праця – історія і майбутнє Закарпаття крізь традиції харчування, пише Varosh.
У книзі описана історія формування закарпатської горянської гастрономії від ХІІІ ст. і до нашого часу, показано нерозривний зв’язок між харчуванням і господарюванням. Описані ключові принципи та характеристика кухні закарпатських горян. Тут йдеться про серцевину автентичної горянської гастрономії в історичному контексті.
Видання має дві частини. Перша присвячена історії впливів (або опору впливам) на формування горянської гастрономії від XIII ст. до наших днів. Друга – про сутність гастрономії, її зв’язок із теруаром, про її закономірності, основні знакові продукти.
Що таке “вплив” для закарпатської гастрономії? З чим саксонці прибули на Закарпаття? Як позначилася міграція волохів на гастрономії? Яким чином італійські тенденції дісталися нашого краю і в чому вони полягали? Що змінилося і яким було харчування в наших горах під владою Трансільванського князівства? Звідки дув французький придворний вітер? Які зміни принесли із собою австрійські і німецькі колоністи? Якою насправді була кухня Австро-Угорщини? Що змінилося на столах при чехах, угорцях та під час радянського періоду на Закарпатті? З чим наш край увійшов у XXI століття і що чекає наше харчування завтра? А ще – як впливала на гастрономію праця “на пана” і мандри до чужих країв на заробітки? Що означає працювати на своєму “дарабі”? Якими були прадавні способи приготування їжі? А які поширені колись продукти ми нині майже забули? Що вважати зразком горянської гастрономії? Це лише частина запитань, відповіді на які читач знаходить у книзі.
У “Високій кухні” – багато історії, проте вона якраз демонструє, як рухатися далі. Адже унікальна закарпатська гастрономія має що запропонувати сучасності. Зі сторінок видання дізнаємося про місцеву гастрономію, культуру, менталітет, історію, а також починаємо розуміти місце нашої гастрономії у світових процесах.
Ця книга цікава широкій аудиторії. Усім, хто цікавиться історією, автентикою, переосмисленням гастрономії. Кухарям, рестораторам, гастрокритикам, гідам, митцям, підприємцям… І всім, кому небайдуже до власного харчування.
У автора є сподівання, що його праця допоможе багатьом краще осягнути власний скарб, горянську кухню, і втілити її автентичність і корисність у щоденному житті.
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Своїм «Браунінгом» я розвернув ворожу колону, яка пішла штурмом на наші позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Строкова служба й бойовий підрозділ на війні – це два різні світи". 22-річний боєць 128-ї бригади про особливості армійського життя
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
До цієї новини немає коментарів