Люди «АТБ»: для людини з чистою совістю та гарячим серцем будь-яка місія буде здійсненною
Аби майже чотири мільйони клієнтів щодня мали можливість купувати гарантовано свіжі продукти, докладає чималих зусиль величезна команда лідерів. Це різні люди: для когось ця торгова мережа стала першим робочим місцем, своєрідним стартом для успішної кар'єри в компанії; хтось, вже маючи багатий життєвий досвід, знайшов тут своє покликання, вірних друзів, можливість розвиватися та розпочати новий період свого життя.
Одним із таких мудрих, щирих та енергійних співробітників є Галина Кенез, старший охоронець нашого ужгородського магазину «АТБ». Раніше Галина Юріївна багато років віддала медицині, успішно працювала в правоохоронних органах, захищала суверенітет і незалежність нашої країни у військовому конфлікті на сході. Про власні принципи, роботу та життя вона розповіла нам в невеличкому інтерв'ю.
– Насамперед хочу подякувати вам за внесок у боротьбу за цілісність і незалежність нашої країни. Розкажіть, як ви потрапили в зону АТО. Це була мобілізізація чи ваш особистий свідомий вибір?
– Це був 2015 рік. Якраз тоді тривала реформа Національної поліції України. Я була співробітником правоохоронних органів. У нас проходила ротація, і я вирішила, що буду корисна саме там, на передовій. Тим паче, що я багато років віддала медицині, вмію надавати невідкладну допомогу. Свого часу закінчила медичне училище, 15 років працювала в лікарні.
– Чому пішли з медицини?
– Я усвідомила, що у цій сфері вже досягла моменту, коли вже особливо нема простору для розвитку. Тому вирішила внести певні зміни у власне життя, закінчила юридичний факультет, пішла на службу до правоохоронних органів.
– Вирушаючи на Донбас, ви розуміли, що прямуєте на війну, отже, це може бути дорога в один бік?
– Звісно, усвідомлювала, але сумнівів не мала, сильнішим було почуття обов'язку, бажання вчинити по совісті. Для мене є речі, які цінніші навіть за життя, оскільки без них життя просто не має сенсу. Це совість, честь, свобода.
– Страшно знати, що будь-яка хвилина може стати останньою, бо може прилетіти куля, міна, снаряд?
– Ми тільки-но прибули на позиції, як відразу ж почався обстріл. Пам'ятаю, що тоді промайнули думки про те, що вдома на мене чекає родина, улюблена донька, літні батьки. Потім це почуття потроху відпускає. Починаєш розуміти, що бути тут – це твоє рішення і воно правильне. Ти потрібен саме тут. Це місія, яку ти здатен виконати.
– Які думки були в той момент, коли ви поверталися із зони АТО? Адже це довга дорога, є час оцінити пройдений шлях, багато чого переосмислити...
– Війна змінює кожну людину. Побувавши там, на багато речей починаєш дивитися інакше. Починаєш значно більше цінувати людське життя, мирне небо над головою, справжню дружбу, свободу, власний час.
– Розкажіть про вашу роботу в поліції, який життєвий досвід ви там отримали?
– За 12,5 років служби я насамперед навчилася добре розбиратися в людях, розуміти їх, чути аргументи, не засуджувати і не оцінювати певні вчинки, вміти співчувати.
– Знаю, що за роки служби маєте чимало грамот, подяк. Вас, напевно, з Нацполіціі не хотіли відпускати?
– Зізнаюся, я молодий пенсіонер. У мене була можливість піти у відставку в званні майора. Трохи часу не вистачило, аби стати підполковником – якась затримка із документами відбулася. Певна річ, пропозиції продовжити службу надходили, але я вирішила, що моя місія в правоохоронних органах виконана. Мала велике бажання розвиватися далі, змінити обстановку, відкрити наступну сторінку життя, спробувати щось нове.
– Ви були першою жінкою із Закарпаття, яка поїхала брати участь в антитерористичній операції, а потім прийшли працювати в перший магазин «АТБ» на Закарпатті.
– Так, перший супермаркет «АТБ» у нашому регіоні відкрився 26 червня минулого року в Ужгороді на вул. Капушанській, 175а напередодні Дня Конституції.
– Як ви прийняли рішення працювати в «АТБ»?
– Я людина енергійна, не люблю сидіти без діла. Оголошення про пошук співробітників потрапило мені на очі суто випадково. Подумала, а чому б ні, роботи я не боюся, спілкуватися з людьми, слухати і чути їх вмію. Пройшла співбесіду, взяли в охорону. Колектив у нас хороший, відкритий, дружний. Всі розуміють, що виконуємо одну місію. Трохи пропрацювавши, отримала підвищення, стала старшим охоронцем.
– А як любите проводити вільний час? Маєте захоплення?
– Комусь до душі хрестиком вишивати, а я люблю готувати різні страви. Ще дуже люблю природу нашого Закарпаття. Для мене прогулянки цими дивовижними місцями – найкращий відпочинок!
Валентина Гапак
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- Закарпатських фотографів запрошують подавати світлини на виставку «Закарпаття і війна. Два непрості роки»
- Протягом минулого тижня в Ужгороді народилися 53 малюки, у Мукачеві — 40
- 100 людям вже надали допомогу у реабілітаційному центрі в Ужгороді
- В Ужгороді цього тижня школярі зустрічаються із Героєм України Володимиром Жемчуговим
- Друге приміщення ліцею «TheoBand» освятили в Ужгороді
- В Ужгороді стартує пізнавальний проєкт для підлітків "У міста є Я". Як взяти участь?
- В Ужгороді відкрили меморіальну дошку у пам'ять про загиблого Героя 20-річного Ігоря Воєводіна
- Дитячий уролог Ужгорода Олександр Сима: коли з дитиною потрібно звертатися до лікаря?
- Історія трьох військових, які проходять лікування та реабілітацію в Ужгороді
- 7 проєктів перемогли у конкурсі ідей «Створи свій Ужгород. Інтегрований, інклюзивний, безпечний»
- УжНУ та медичний факультет Університету Коменського із Братислави підписали меморандум
- Минулого тижня в Ужгороді народилося 47 малюків, у Мукачеві – 36
- В Ужгороді волонтери збирають для військових квадрокоптери
- Два роки людської доброти у «Совиному гнізді»
- В Ужгороді провели семінар-тренінг для виховників гри «Сокіл» («Джура»)
- В Ужгороді школярі разом з прикордонниками виготовляли окопні свічки
- На Закарпатті лікарі врятували руку пораненому військовослужбовцю
- Ужгородський прес-клуб започаткував для підлітків студію сторітелінгу
- В обласному центрі нейрохірургії та неврології проводять операції пацієнтам з епілепсією
- «Чути дітей»: діти поділяться зі світом історіями про те, як вони переживають війну
До цієї новини немає коментарів