Душа за кордоном: історія дерев’яної церкви з Виноградівщини, перенесеної до Чехії (ІСТОРІЯ, ФОТО)

Причин, щоб втратити дерев’яний храм залишається багато і в наш час. Пам’ятці, вік якої сягає не одне століття, потрібні увага та догляд. Це добре розуміли чеські бізнесмени, культурні діячі та політики ще сто років тому, в часи Чехословаччини. Купляючи старі церкви від місцевого населення вони рятували їх від цілковитого знищення. Раніше я писав про вивезені церкви із Хустщини та Мукачівщини, одна з яких, на жаль, нещодавно згоріла в столиці Чехії. Цього разу історія про храм із Виноградівщини.

Холмовець. Церква Всіх святих, 1669 р. Гравюра з книги Aczél Lászlo. Ugocsa vármegye népoktatásügye (1880 – 1902). Budapest. 1908

У 1669 році готичну дерев’яну церкву Всіх святих спорудили у Великій Копані, нині Виноградівського району. Там вона служила громаді майже 200 років. У село Холмовець, що теж на Виноградівщині, церкву продали 1857 року за 255 золотих. Вже на початку XX ст. на кількох знімках зафіксовано поступовий занепад церкви: у 1920-му вона позбулася опасання, а вівтарний зруб розібрали. В ті ж роки церкву «взяли в полон» кам’яним муром – довкола неї, на висоту 2,5 м, звели стіни нової церкви.

Церква у селі Холмовець в 1920-му році. Фото Флоріана Заплетала з книг «Дерев’яні церкви Закарпаття» та «Міста і села Закарпаття»

Холмовець. Церква Всіх святих. Фото з книги В. Vavroušek. Církevní památky na Podkarpatske Rusí. Praha. 1929

У середині 1920-х років у церкву передали ікони з розібраної дерев’яної церкви в селі Тросник, а на світлині 1929 р. церква вже без шпиля, з вкритою бляшаним шатром баштою.

Холмовець. Церква Всіх святих. Фото з книги В. Vavroušek. Církevní památky na Podkarpatske Rusí. Praha. 1929

Холмовець. Церква Всіх святих. Фото з книги В. Vavroušek. Církevní památky na Podkarpatske Rusí. Praha. 1929

Про напівзруйновану дерев’яну церкву в Холмовці чехословацький державний та політичний діяч Вацлав Клофач дізнався ще до зроблених Богумілом Ваврушеком світлин, відвідавши Підкарпатську Русь у 1927 році. Купив її за 16 000 корон і в 1930 році перевіз до рідного села Добржиков, що в Чехії.

Як і інші церкви, храм Всіх святих розібрали й залізницею доправили до Ужгорода, а потім – у нове місце «проживання», де його довелося відбудувати та відновити інтер’єр, елементи якого були поєднані з двох церков. Сам Клофач назвав церкву «добржиківським скарбом».

Чехословацький сенатор Вацлав Клофач у 1933 році

Зведення та урочисте відкриття церкви у Добржикові, 1931 рік. muzeum-myto.cz

Церкву відремонтували й урочисто відкрили з посвятою єпископом Ґуставом Прохазкою 6 липня 1931 року, як храм Чехословацької гуситської церкви. Звели будівлю на гранітному цоколі посеред невеликого парку. Біля входу і зараз стоїть триметровий хрест з розп’яттям, який перевезли разом з церквою. За інформацією дослідника церков Михайла Сирохмана, дзвін до церкви на кошти Вацлава Клофача відлив майстер з чеського Хомутова.

У часи Другої світової, коли у 1942 році Вацлав Клофач помер, німецька адміністрація не дозволила провести останнє прощання в церкві. А в часи комунізму діяльність церкви була майже зупинена – в храмі протягом десятиліть горстка вірників зустрічалася дуже рідко, і лише у виняткових випадках. Однак цікаво те, що до 1970-х років церквою опікувалася лише одна сім’я, що мешкала в околицях.

Зведення та урочисте відкриття церкви у Добржикові, 1931 рік. muzeum-myto.cz

Особливістю церкви є й те, що збереглися різьблені одвірки на входах до ґанку, нави та бабинця, а також багато написів. У наві вирізана дата будівництва храму: «Создася храмъ сєй року АХξΘ (1669) мца марта дня Д (4)». На одвірку вхідних дверей, вище орнаменту стоїть прізвище: «Марко Алъчъ» (можливо, будівничий церкви) та повідомлення про мор у 1674 р. На лівому одвірку вхідних дверей вирізьблено імена та дати смерті священників, що служили у храмі у 18 ст. Про це також пише Михайло Сирохман у книзі «Церкви України: Закарпаття».

Листівки із зображенням церкви у Добржикові

Храм має 27 ікон та частини старих іконостасів, мальовані олійними фарбами на липових і дубових дошках. П’ять найстаріших ікон (св. Миколай, архангел Гавриїл, Ісус Христос та два образи святих) належать до XVII ст. – часів, коли церква стояла ще у Великій Копані. Інші походять із Холмовця та Тросника. Наву церкви також прикрашають орнаментовані тканини, перевезені із Закарпаття.

Іконостас церкви в наш час. Фото: kamsevydat.cz

Елементи церкви. Фото: kamsevydat.cz

Хрест також перевезений із Закарпаття, тогочасної Підкарпатської Русі Фото: kamsevydat.cz

Церква в Добржикові в наш час. Фото: pardubice.rozhlas.cz

Сьогодні церква ідеально збережена. За її станом доглядають, зберігаючи автентику та час від часу замінюють дерев’яне покриття. Храм функціонує і для вірників, і для багатьох туристів, які милуються унікальною історичною архітектурною пам’яткою із Підкарпатської Русі, яка внесена в реєстр пам’яток Східночеського краю. Гарний приклад для наслідування в наш час.

Михайло Маркович, спеціально для uzhgorod.net.ua

У публікації використано дані з відкритих джерел та книги Михайла Сирохмана "Церкви України. Закарпаття — Churches of Ukraine Zakarpattia", 2000 р.

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

Читайте також:

Душа за кордоном: історія дерев’яної церкви з Хустщини, перенесеної до Чехії (ІСТОРІЯ, ФОТО)

Душа за кордоном: історія дерев’яної церкви з Мукачівщини, перенесеної до Чехії (ІСТОРІЯ, ФОТО)

Зникла у вогні: в Празі згоріла дерев’яна церква, перевезена із Закарпаття майже 100 років тому (ІСТОРІЯ, ФОТО)

У Празі збирають кошти на відновлення знищеної вогнем унікальної церкви із Закарпаття