Душа за кордоном: історія дерев’яної церкви з Мукачівщини, перенесеної до Чехії (ІСТОРІЯ, ФОТО)

Обробляти деревину закарпатцям доводилося з раннього віку, щораз вдосконалюючи своє вміння та навички. Здобутий досвід передавався від батька до сина, тож із часом напрацьовувалися певні архітектурно-мистецькі прийоми, що ставали стандартом та традицією. Але вершиною майстрів стало будівництво дерев’яних церков, що в цьому регіоні проявилося у багатьох варіаціях, стилях та формах. Подекуди їх вік сягає майже 600 років!
Однак у дерев’яних святинь є ахіллесова п’ята – їх вразливість до руйнування, як природними чинниками, так і людськими вчинками. У серії публікацій пропоную дізнатися більше про особливості порятунку дерев’яних церков від нищення в Підкарпатській Русі та їх перевезення, що пов'язують із періодом збереження культурної спадщини Чехословацької Республіки. Можливо, приклади уваги та зацікавлення сакральною архітектурою в минулому столітті стануть зразком для збереження історичних, важливих будівель і в наш час.
Ця історія про Церкву Успіння Пресвятої Богородиці з села Обава, що на Мукачівщині.
Обава. Церква Успіння Пр. Богородиці, 18 ст. (В. Vavrousek. Cerkevni pamatky na Podkarpatske Rusi. Praha. 1929)
Фото Флоріана Заплетала з книги "Дерев’яні церкви Закарпаття"
Насправді батьківщина церкви нам невідома. Є версія, що в Обаву у 1788 році вона прибула з Великоберезнянщини, де була збудована триверхою у бойківському стилі. Вже на новому місці над бабинцем звели високу барокову вежу, і церква набула лемківської форми. Поряд, за традицією, збудували шестигранну дерев’яну дзвіницю.
Дзвіниця біля церкви в Обаві. Фото 1 – Богіміла Ваврушека (В. Vavrousek. Cerkevny pamatky na Podkarpatske Rusi. Praha. 1929). Фото 2,3 – Флоріана Заплетала з книг "Міста і села Закарпаття" та "Дерев’яні церкви Закарпаття"
Дерев’яна церква в Обаві. Листівка 1929 року
Стояла святиня у закарпатському селі майже півтора століття, аж поки не виявилася непотрібною. Громада села вирішила збудувати нову муровану церкву, а стару – знести.
На щастя, про намір селян дізнався чеський підприємець і меценат Отто Кречмер. У 1930-му році він викупив її і перевіз до Чехії, в місто Нова Пака. Кожну балку перед демонтажем позначили та пронумерували, щоб теслі могли знову встановити її у парку, поблизу вілли Кречмера на пагорбі. Тож місто отримало новий "орієнтир" зі шпилем.
Отто Кречмер у 1906-му році
Перевезення та зведення церкви в місті Нова Пака, Чехія. 1930 рік
Фото: Roubene skvosty z Podkarpatske Rusi a vychoniho Slovenska. (Брошура до виставки)
Зведення церкви у м. Нова Пака. Фото: idnes.cz
Новий власник та теслі були здивовані тим, наскільки якісною є більшість вікових дубових балок, з яких побудована церква. За винятком нижнього ряду грубо обтесаних колод, все залишилося оригінальним. Зрештою, трохи змінили фасад та розширили вікна на вежі.
Церква в Обаві перед перевезенням. Фото: idnes.cz
Фотографія церкви пiсля перенесення. Фото Martin Viktorin
Спочатку у церкві планували розміщення великої колекції сакрального мистецтва: як скульптур з 14 по 19 століття, так і всебічної колекції сакральних картин на склі. Але цьому завадила війна, а сам Отто Кречмер помер після допитів у празькій «Печкарні» (місце для допитів, що проводило гестапо) наприкінці війни.
Церква на горі у місті Нова Пака. 1987 рік
Церква у Новій Паці. Фото jicinsky.denik.cz
Після приходу до влади комуністів, церква дивом уникнула знесення та продажу на дрова. На той час у ній облаштували склад для господарських знарядь праці. Частину колекцій підприємця розмістили в місцевому музеї, а частину знищили або розікрали.
Церква у 1995 році. Фото Михайла Сирохмана
Зрештою після 1989 року церкву відновили діти Отто Кречмера. ЇЇ знову освятили та передали грецькій та римо-католицькій церквам. Відтоді у святині періодично проводять богослужіння, відбулося багато паломництв. Вона є туристичним об’єктом і невеличкою родзинкою міста, що нагадує про столітню історію. У ній повністю збережено інтер’єр, іконостас, дерев’яні свічники, розкішну різьблену і мальовану ладу, вишиті рушники. А колишню дзвіницю, яку теж перевезли, перетворили на альтанку.
Церква в наш час. Фото з Інтернету
Як бачимо, церкву зберегли в автентичному стилі, без «покращень» та «євроремонтів», від яких так потерпають церкви, що лишилися на рідних теренах…
Церква в наш час. Фото з Інтернету
Далі буде…
Михайло Маркович, спеціально для uzhgorod.net.ua
У публікації використано дані з відкритих джерел та книги Михайла Сирохмана "Церкви України. Закарпаття — Churches of Ukraine Zakarpattia", 2000 р.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
Читайте також:
Зникла у вогні: в Празі згоріла дерев’яна церква, перевезена із Закарпаття майже 100 років тому (ІСТОРІЯ, ФОТО)
Душа за кордоном: історія дерев’яної церкви з Хустщини, перенесеної до Чехії (ІСТОРІЯ, ФОТО)
У Празі збирають кошти на відновлення знищеної вогнем унікальної церкви із Закарпаття
Крізь дим і полум'я: історія майданської дерев'яної церкви (ФОТО)
Самотня молитва: історія дерев’яної церкви з безлюдного села Кужбеї (ФОТО)
До теми
- З пензлем і фотоапаратом, або Верховина в об’єктиві художника Андрія Коцки
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
До цієї новини немає коментарів