Брати Кочути з Ужгорода: «Ми без слів розуміємо одне одного і маємо однакове бачення, як має працювати наше виробництво» (ФОТО)

– Отже, Юрію, Романе, який ваш стиль життя?

– Юрій: Я за себе скажу. У мене так буває, що де би я не був: чи на роботі, чи на відпочинку, я все думаю, про продажі, про маркетинг. Я, ніби, відпочиваю, слухаю, до прикладу, у Барселоні історію про Ґауді – і одразу проводжу паралелі з поняттям «особистий бренд», співставляю історії з книг про успіх, шукаю закономірності, починаю думати, як це може працювати у нашому випадку. Тобто, моє життя дуже багато в чому пов’язане з роботою, з новими ідеями.

Роман: Так, мені це теж знайомо, але, думаю, це нормально для усіх людей, котрі мають власну справу і вболівають за її розвиток. Робота справді забирає у нас 90% часу. Хоча для мене важливий також спорт, я люблю футбол зокрема. Мені подобається, що в ці моменти я забуваю про все інше, це така медитація, коли можна відпочити від думок.

Юрій: А мені лижі і сноуборд у цьому допомагають. Люблю цю зосередженість уваги на спуску, це відчуття польоту.  

– Екстрим? Хіба він не протипоказаний тим людям, котрі працюють руками?

– Юрій: Тому свого часу ми і відмовилися від історичної реконструкції, де часто трапляються травми, можуть випадково палець відрубати чи руку зламати.

Роман: Але історичну реконструкцію ми, чесно кажучи, тоді вже і переросли. Потім був період, коли ми займалися фаєр-шоу, виготовляли музичні інструменти, багато чого робили насправді.

– Нині брати Кочути у своїх пошуках зупинилися?

– Роман: Так, думаю, що зі сферою діяльності ми точно визначилися, а експерименти будемо продовжувати в її рамках.

Юрій: Але знаєш, Рома, коли ти сьогодні під час обіду говорив про виробництво, я собі подумав, що класно було би запустити в Україні виробництво будинків з панелей, як в Америці, коли раз-два – і будинок готовий. Нові ідеї у нас постійно виникають, завжди є відчуття, що можна робити щось нове і краще, ніж раніше.

Роман: Ні, я за те, щоб розвиватися всередині тих двох сфер, які ми обрали: меблевій та ювелірній. Але ми не хочемо бути гігантами, як «IKEA», краще вже бути меншими, але ексклюзивними, як «Tesla».

– Знаєте, є такий вислів, що якщо хочеш посваритися з друзями чи родиною, створи з ними спільний бізнес. У вас бувало таке, що сварилися на тему бізнесу: як працювати, як ділити прибутки, хто головний?

– Роман: Ні. Ми троє без слів розуміємо одне одного, у нас в цілому – однакове бачення того, як має наше виробництво працювати.

Юрій: Якщо ми сперечаємося, то максимум на тому, чи треба знімати якусь модель з виробництва, чи ні.

– Як у вас це виходить, адже ви троє – дуже різні? Може, ви просто з дитинства звикли все разом робити?

– Юрій: Нас так батьки виховали, казали: не сваритися. І ми не сваримося.

Роман: Я думаю, причина таких сварок у інших підприємців криється, передовсім, у фінансах. А у нас на рахунок цього по-іншому, нас батьки вчили з дитинства ділити все порівну. Тому ми всі працюємо максимально, стараємося максимально і не вважаємо, що хтось із нас робить більш важливі речі, а хтось – менш важливі.

-Руками на виробництві хтось із братів Кочутів тепер ще працює?

– Юрій: Я прикраси вже не виготовляю, або роблю це дуже рідко, раз на рік, можливо. Ігор ще багато працює руками, виготовляє деякі унікальні моделі або розробляє нові.

Роман:  Я теж рідко працюю руками. Але по дереву буває, що експериментую, беру участь у розробці нових моделей.

– Скільки років знадобилося для того, щоб зробити ваш бізнес успішним?

– Юрій: Десять.

– Чи не важко тепер, після десяти років роботи, вам генерувати нові ідеї, скажімо, для прикрас?

– Роман: Ні, ідеї для нас ніколи не були проблемою. Ми можемо сісти троє, почати розвивати якусь тему і придумати стільки всього, що вистачить роботи на 10 років наперед. У нас частіше виникають питання не стосовно того, що нам роботи, а стосовно того, що нам не робити. От, наприклад, нам радили робити корони для котів і прикраси для собачок (бо за кордоном це дуже популярно), питали, чому ми не випускаємо окуляри, годинники. Ми вважаємо, що ніхто не може робити все, що краще обрати свою вузьку нішу і ставати у ній все кращими.   

– Якщо говорити про прикраси, то основним вашим клієнтом є жінка?

– Роман: Тут цікаво, бо основним клієнтом є жінка, а покупцем – чоловік.

-Чи радитеся ви у такому разі зі своїми дружинами щодо нових моделей прикрас?

– Роман: Ні, я не раджуся.

Юрій: Я теж не питаю: «Ану, глянь, чи це красиво?», але іноді моя дружина Іра сама питає, чому у нас нема певного типу прикрас, бо їй вони подобаються, а в інших виробників купувати не хоче.

 -Якщо не радитеся, то як ви дізнаєтеся, що саме подобається жінкам?

Юрій: Ми просто створюємо красиві речі, а подобаються вони чи ні – бачимо згодом по тому, як добре вони продаються. 

-Що сьогодні є успішнішим: дерев’яні вироби «KochutWood» чи прикраси «Kochut»?

– Роман: Наразі ювелірні вироби є основним напрямом роботи, але це тому, що лінія прикрас на ринку довше, вона вже впізнавана.

– Ви самі носите прикраси бренду «Kochut»?

– Юрій: Так. Ось у мене обручка у техніці мокуме зі срібла і паладієвого золота.

Роман: У мене теж обручка, із зображенням дерева життя.

-Як брати Кочути відпочивають?

– Юрій: У нас дуже мало вільного часу. На розваги ми витрачаємо хіба пару годин на тиждень.

Роман: Я люблю у неділю довго спати. Зранку довго сплю, в обід з молодшим сином теж можу заснути, і ввечері, вкладаючи дітей спати, теж часто засинаю дуже рано.

Юрій: Мені подобається, коли робота поєднується з відпочинком. Наприклад, коли вдається всім разом поїхати кудись на навчання чи у справах, а ввечері мати час погуляти, поговорити, відпочити. Аби була динамічність і якийсь результат.

Роман: Але загалом у нас звичайне життя, яке крутиться навколо родини і роботи.

– Ви згадали про поїздки на навчання. Що це за навчання?

– Юрій: Ми постійно навчаємося: маркетингу, брендингу, управлінню, психології, оптимізації виробництва і технологіям тощо. Якщо нині бренд хоче розвиватися, його керівники мусять постійно навчатися, вдосконалюватися. 

Роман: Ми ж не знали всіх цих нюансів з управлінням, рекламою, продажами, бо за освітою – інженери. Тому все мусили вчити з нуля. Але це, в першу чергу, в наших же інтересах.

Юрій: А ще я вважаю, що вчитися треба вміти. Раніше я багато читав, «ковтав» навчальну літературу, а потім ловив себе на думці, що, наче, й прочитав багато корисного, а що саме – забулося. Тому тепер я читаю повільно і вдумливо, часто конспектую прочитане, прогумовуючи і практикуючи ту корисну інформацію, яку прочитав. 

-Знаєте, збоку здається, що ваш бізнес зі старту злетів дуже легко. Чи справді виробництво прикрас, з якого стартував бренд «Kochut», стало популярним без провалів і невдач?

– Юрій: Та ні, було дуже багато невдач. Це взагалі був перший бізнес, який у нас «пішов», а скільки не «пішло» – зараз вже і не згадаю. Я чув, що про нас кажуть, що у нас є інвестори, хтось проплачує наш бізнес. Але це неправда. Ми все зробили своїми руками і своїми силами.

Роман: Так, перші два роки працювали троє по 16 годин (часто без фінансового інтересу), самі прибирали свій перший офіс. Лише через два роки змогли собі дозволити найняти кількох помічників. Везіння, можливо, теж зіграло свою роль, але в першу чергу цей бізнес вдався тому, що ми знайшли ту нішу, в якій нам було цікаво працювати і яка мала перспективи.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі