“Ми жили в замку”. Або як у Сент-Міклоші відбувся волонтерський табір Будуємо Україну Разом

• Павле, розкажи, про ідею БУР-табору та чому обрали для цього саме Чинадіївський замок?

Ідейна натхненниця роботи з замком – волонтерка нашого осередку Надія Ваць. Вона активно співпрацює з Сент-Міклошем у рамках своєї роботи. Звісно, Надя багато розповідала про нього і запропонувала влаштувати нашій команді там тім-білдинг взимку. Після цього ми вирішили зробити там невелику ремонтну акцію – БУРчик, але пізніше зрозуміли, що зможемо зробити повноцінний табір.

• Поясни читачам, що таке БУРчик і БУРтабір

Бур-табір – це один із основних видів діяльності волонтерського руху Будуємо Україну Разом. Це тижнева чи двотижнева акція, на яку з’їжджається близько 30 волонтерів із усієї України. Вони допомагають відновлювати громадські простори, важливі культурні об’єкти, покращують житлові умови родин у скруті, ходять на екскурсії, дізнаються про громаду, а головне – спілкуються та різнобічно розвиваються.

А БУРчик – це одно- чи дводенна акція аналогічного змісту, але переважно тут відбувається лише будівельна частина.

• Що саме ви робили на БУРтаборі в замку?

Там було достатньо робіт: ми відновлювали стіни у кімнаті для волонтерів у гуртожитку на території замку та ремонтували велику стіну конюшні – там обсипАлося покриття. Взагалі у приміщенні конюшні орендар замку пан Йосип Бартош планує облаштувати ще кузню. Тож там буде постійнодіюче містечко. І ми змогли докластися до збереження автентики та історії таким чином.

Оскільки у Чинадієві ми вже робили БУРчик, тому у рамках табору ремонт у родині не робили, а сконцентрувалися на роботі у замку.

• А звідки були волонтери?

Ми охопили широку географію. Були представники Маріуполя, Києва, Львова, Житомирщини, Чернівеччини, Волині, Черкас. Ну і команда — здебільшого закарпатці.

А ще у нас був хлопець Віктор із Казахстану. Він приїхав зі своєю дівчиною, яка й розповіла йому про ідею табору і захопила ініціативою. До речі, Віктор спілкувався російською, але добре розуміє українську. І мені було дуже приємно, що він сам просив волонтерів спілкуватися з ним українською, а не російською. Віктор зробив нам фільм про волонтерськмй табір і презентував його на закритті. 

• Знаю, що серед учасників були не тільки гості з різних областей, але й вихованці Чинадіївського дитбудинку. Розкажи трохи про їхню участь

Справді, до нас долучалися 30 волонтерчиків із дитбудинку в Чинадієві. Це були старші вихованці, які невдовзі постануть перед вибором майбутньої професії. Власне, ми хотіли показати їм іншу сторону волонтерства. Адже вони знають волонтерів, як тих, хто приходить до них і щось їм дає. А тепер вони самі могли робити для інших добру справу, вкладати власний ресурс у суспільнокорисну справу. А крім того вони пробували щось робити власноруч — будувати, майструвати тощо. Невдовзі вони йдуть на навчання і можуть зрозуміти, чи їм це подобається. Можливо, хтось із них захоче стати будівельником. А можливо, цей досвід змотивує їх дізнаватися більше про волонтерство і долучатися й далі до таких ініціатив.

• А як із фінансовою частиною табору? Адже і самі ремонтні роботи недешеві, і годувати волонтерів треба…

За нашими оцінками, ми витратили близько 100 000 гривень. 50 000 – це був бюджет із програми БУР-друзі: прихильники ініціативи можуть щомісяця перераховувати кошти на потреби БУРу. Плюс БУР забезпечив нас транспортом, футболками для волонтерів. І також у нас було багато дуже класних місцевих партнерів: магазин Беркут дав будматеріали, “Дастор” — продукти, місцева ресторація “Вулик” годувала кілька разів, хтось давав великі знижки, хтось щось давав безкоштовно ситуативно. Тобто не завжди нам допомагали грошима, тому точну суму вирахувати складно.

• Вдень волонтери працювали, а чим займалися окрім ремонтних робіт?

Ми робили акцент на туристичній привабливості регіону: показали волонтерам Мукачево та замок “Паланок”,їздили на водоспад Скакало поблизу Чинадієва, була, ясна річ, екскурсія Сент-Міклошем від Йосипа Бартоша. Культурно-освітня програма була дуже насичена і волонтери казали, що не встигають спілкуватися чи дзвонити додому. Ми слухали лекцію про бджільництво, мали кілька акустичних вечорів від волонтерів, кіноперегляд, мали запрошеного спікера Сергія Летучого — засновника Тихих вечірок в Україні, стали учасниками камерного концерту. Мали кінні прогулянки, спостерігали за зорепадом Персеїди, а під час вечорів волонтерських ініціатив були майстеркласи з масажу та зі знання діалектів різних регіонів, а художниця Тетяна Бартош провела майстерклас із малювання. 

• Які враження учасників від життя у замку?

Загалом волонтери були у захваті від того, що можуть щоранку пити каву з видом на замок. Звісно, ми жили не у самому замку, а у старому спортзалі (смться. — Авт.), але це не псувало вражень та вау-ефекту. А уяви, як ввечері: повз тебе ходять люди у середньовічному вбранні, ще й зі смолоскипами (бо там вечірні екскурсії). Це дуже атмосферно! Вночі справді є відчуття, ніби ти у середньовіччі. Пана Йосипа усі дуже полюбили. Наша кемплідерка Валерія Попович навіть задумалася про переїзд у замок (сміється. — Авт.)

• Невже все було так безхмарно?

Ні, були і труднощі. У нас зламався БУРмобіль у перший же день табору. Цей автомобіль мав забирати будматеріали та інструменти. Але ми вирішували всі питання оперативно. Волонтери ставилися з розумінням до форс-мажорів, а місцеві допомагали вирішувати труднощі.

Крім того, стіна, яку ми відновлювали, була неправильно заштукаьурена ще при Радянському союзі. Було забагато шпаклівки і довелося терміново шукати бетономішалку, обсяг робіт незаплановано збільшився. 

Але у нас була крута команда. Люди – це все.

• Які результати вашої діяльності?

Йосип Бартош був задоволений, здається, ще до того, як ми заїхали. Його надихало, що стільки людей допомагатимуть у замку.  Ми встигли все, що запланували. Нам пощастило з погодою і загалом відгуки у волонтерів дуже позитивні. Табір був атмосферним, ми познайомилися, подружилися і спілкуємося. Ми заклали перший камінчик у відновленні ремісничих майстерень у замку. Хіба не чудово?

Стежити за анонсами БУР Закарпаття можна в Інстаграмі та Телеграмі.

Ксенія Шокіна для Ua.kiszo

Фото Наталі Ліпчанської

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

  Надіслати другу