Україна вмирає, але не Закарпаття. І це його перевага, - експерт
На розвиток громад, за словами експерта, впливає також відсутність верховенства права, а також якість кадрів у громадах і їх політична освіта.
Громада неможлива без людей, каже Олександр Солонтай, а в Україні є громади, які за 1 рік втратили 3% населення. Закарпаття у цьому плані виглядає більш вигідно. Тут втрат максимально 1%. Загальна кількість по області - 0,7%. А значить, всі 64 громади перспективні.«На Закарпатті завжди була особлива система: десь поїхати на заробітки і привезти додому гроші. Це особливість регіону, бо вся інша Україна жила там, де й працювала. У нас величезна трудова міграція. І судячи зі статистики ДРВ ця ситуація не змінилася. Люди, які їдуть за кордон все ж хочуть повертатися додому і люблять свою державу, - каже Олександр Солонтай. - Друга специфіка, міські ТГ об’єднують ? всього населення Закарпаття. І ци виклик, бо люди залишилися жити в селі, а юрисдикція у міської ради».
«Найбільша втрата населення - з боку Ужгородської, Берегівської, Чопської міських ради.Тобто, чим ближче до кордону з Угорщиною та Словаччиною, тим більша втрата населення, - додає експерт. - Коли Україна стала незалежною, Закарпаття пасло задніх по кількості населення, менше було тільки у Севастополі та Буковині, тобто з усіх регіонів ми були на 23 чи 24. Станом на сьогодні - ми на 15 місці. Тобто так, Україна вимирає, але не Закарпаття. І це перевага Закарпаття, бо люди тут найголовніше".
Ужгородський прес клуб
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
- Завдяки побратимам 23-річний військовослужбовець вижив у бою і продовжує службу у прикордонному відомстві на Закарпатті
- Нести вантаж війни легше удвох: історії любові й боротьби
- Книги, які найчастіше купували в Ужгороді від початку 2025 року
- Ветерани Закарпаття створили обласну команду з адаптивного спорту. Репортаж з тренування
- Історія охоронців українсько-словацького кордону: німецької вівчарки Каро та кінолога В'ячеслава
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
До цієї новини немає коментарів