Скейт-парк в Ужгороді: як скейтбордисти втілили свою мрію, а місто їх підтримало

У цій статті спільно з Романом Антоновим, направду ідеологом скейтбордингу, Varosh розповідає про те, ЯК ВДАЛОСЯ. І про те, що МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ!

До речі, важлива ремарка. Скейтбординг – це не тільки пристрасть, розвага, екстрим, хобі, спосіб провести час. Власне, влітку в Токіо розіграли перші олімпійські медалі в історії цього виду спорту. Тому такі майданчики необхідні в Україні для тренування майбутніх переможців Олімпійських ігор.

Про мрію

Роман почав кататися на скейті в сьомому класі, понад 20 років тому. Наприкінці 90-х щось подібне до скейт-парку спостерігалося лише в Києві. В Ужгороді не надто були умови для катання, а місця для їзди за два десятиліття майже не змінилися – це біля драмтеатру, фрагменти набережних із прийнятним покриттям, більш-менш живим асфальтом. Біля нових об’єктів міста є добре покриття, але це все одно не пристосовано для скейтбордів, роликів, беміксів.

Ще підлітком він із друзями-однодумцями намагався достукатися до міськради щодо гіпотетичного скейт-парку в Ужгороді.

«Ми пробували щось там питатися, офіційні заяви не подавали (усміхається, – ред.), але розмови про це були, ідея була ще тоді».

Безумовно, хотілося належний майданчик у рідному місті, адже Рома бачив території для скейту у великих європейських містах.

Були думки та бажання, але не було дій, тим паче, такий спорт не надто сприймався соціумом, навіть тодішню міліцію викликали до драмтеатру, правоохоронці записували дані хлопців, погрожували, що відберуть скейти.

Після школи Рома, один із найактивніших скейтбордистів Ужгорода, поїхав на навчання до Львова. В Ужгороді якраз формувалася нова генерація скейтбордистів, в якій яскраво виділявся Олег Тенкач, зрештою, він став головою закарпатського осередку Всеукраїнської Федерації Скейтбордингу.

Рома ж продовжував займатися цим екстримом у Львові, де локальна мережа скейтшопів “Бумеранг” підтримувала його участь у змаганнях по Україні. У 2008-му він переїхав до Києва навчатися в магістратурі. І саме після переїзду у Львові відкрили перший скейтпарк біля Порохової вежі.

Сьогодні Ромі 30+, він керує власною компанією “ANKON project group”, що займається проєктуванням і будівництвом, з дружиною Юлією виховує трьох доньок. Але мрія про належний скейт-парк в Ужгороді не щезла, а таки стала реальністю.

Перші кроки до скейт-парку

Чотири роки тому, у 2017-му, Олег Тенкач започаткував ініціативу зі створення скейт-парку в Ужгороді, відтак двічі подавав заяву в міськраду. Безуспішно. На нього споглядали з абсолютним нерозумінням, мовляв, що це за дурниці, скейтбординг – не спорт, а ось футбол – спорт.

У 2018-му в Роми виникла ідея звести скейт-парк у Боздоському парку, де старий баскетбольний майданчик. Орієнтовно за рік почалося спілкування із депутатом міськради Володимиром Химинцем. Зустрілися спільно з Олегом Танкачем та юристкою Ганною Цимболинець. Тож Роман, Олег, Володимир та Ганна стали ініціативною групою створення скейт-парку.

«Ми розробили ескізний проєкт, візуалізацію парку. Консультувалися із Федерацією Скейтбордингу, з місцевими хлопцями. Контактували з компанією “Right Park” (вона професійно будує такі майданчики, – ред.), щоби розуміти, яке найкраще стандартизоване обладнання використати для наших умов, бо ми розуміємо, що в нас умов практично нема».

Перше місце в конкурсі Громадського бюджету

У серпні 2019 року Роман із Олегом, за підтримки ініціативних людей Володимира Химинця та Ганни Цимболинець, подали заявку на програму Громадського бюджету Ужгорода. Стартував конкурс, в якому ужгородці мали голосувати онлайн за різні проєкти

Аби здобути підтримку містян, почалася соціально-креативна промокампанія скейт-парку.

 «Ми підключили маркетингову агенцію GrowUp Agency. Ми підключили оператора-відеографа Олександра Маріаша. Якраз у той період я почав співпрацювати з кондитером Валентином Штефаньо і дізнався, що він теж раніше катався на скейтборді, на початку 90-х. Тому я звернувся до нього з пропозицією взяти участь у зйомці відео, він із радістю погодився. Завдяки такій інформаційній кампанії, інформаційній підтримці ми набрали найбільшу кількість голосів на конкурсі Громадського бюджету. Хоча, на той момент люди були песимістично налаштовані, казали: хто за вас буде голосувати, якщо в нас скейтбордистів – 10 чоловік».

Скептикам Рома відповідав: скейтбордистів мало, бо умов нема, тому треба створити ці умови.

Інформаційна кампанія тривала у фейсбуці. І хоч діти й підлітки переважно не присутні у фейсбуці, є припущення, що якраз голосували їхні батьки.

«Я потім дізнався, що дуже багато моїх знайомих, у кого є діти, були зацікавлені і голосували».

Отже, в жовтні 2019 року був виграний конкурс Громадського бюджету. Проєкт скейтпарку передбачав до 1.5 мільйона гривень. Але потім стався карантин…

Невизначеність 2020-го і неймовірне везіння

У січні 2020-го активісти почали цікавитися, яка подальша доля гіпотетичного скейт-парку.

«Як проєктувальник я розумів, що наступні кроки – це укладання договору, збір вихідних даних, підписання угоди, формування технічного завдання, виконання передпроєктних робіт, безпосередньо розробка робочого проєкту і кошторису, отримання дозвільних документів…».

До першого локдауну було безліч зустрічей, все попередньо складалося добре. Водночас виникла юридична колізія через ділянку в Боздоші (де першочергово планувалося зведення скейт-парку, – ред.), адже в державному земельному кадастрі вона зазначена як “природно-захисний фонд” і не є оформлена як ділянка в комунальній власності.

Зі стартом карантину, до червня 2020-го, пройшло кілька онлайн-зустрічей із дискусією про вибір нової локації. Відбувалися зрушення, а водночас ініціативна група повсякчас впиралася в певні проблеми.

«І в такі моменти відчувалося, що все висить на волоску і нічого з цього не буде».

Проте в червні вже стало відомо про потенційне місце на площі Богдана Хмельницького. Ця земельна ділянка, за збігом обставин, повернулася міськраді. Раніше тут, біля Київської набережної, поруч із дитячим майданчиком, планувалося будівництво … торговельного центру “Бумеранг”.

«Я розумів, що це дуже велика удача, що це майже неймовірно, що цікава ділянка, яку ще не забудували, перейшла назад до міськради, яка погодилася віддати її під такий об’єкт».

Тендер, підрядник, гроші

У процесі активісти стикнулися ще з двома перешкодами – нестача грошей та емоції щодо тендеру.

У вересні 2020-го року постало питання, чи взагалі буде втілений проєкт, адже в міському бюджеті виник дефіцит коштів. Відтак виникла пауза до березня 2021-го року.

І в березні таки були виділені гроші, провели тендер щодо виконавця. Брали участь два підрядники: Right Park та ФОП із Мукачева.

«На цьому етапі я дуже переживав, бо, як ми знаємо, в Мукачеві побудували скейт-парк, і це класичний приклад, скажемо так, як не треба робити. Мукачівський будівельник виконав задачу формально, просто “закатав” асфальт, зробив неякісний асфальтований майданчик, обладнання – на “хлопський розум”, прикрутили фанеру… У результаті, цей скейт-парк – “мертвонароджений” – бо з моменту створення на ньому протипоказано кататися. Асфальт нерівний, щілина під обладнанням…».

Роман вірив, що в Ужгороді буде інакше. Замовнику (Управлінню капітального будівництва Ужгородської міськради, – ред.) було передане правильне технічне завдання з детально прописаною інформацією. І, як іронізує Рома, таке ТЗ може виконати винятково досвідчений підрядник.

«Тендер виграв адекватний спеціалізований підрядник “Right Park”, а не просто звичайні будівельники. У результаті, скейт-парк реалізовано на європейському рівні».

До речі, невдовзі Right Park створить в Україні свій 100-й майданчик для їзди на скейтах, роликах, беміксах.  

Щодо грошей, то попри дуже великий скачок цін на будматеріали влітку 2021-го, скейт-парк звели з максимально хорошою якістю в рамках бюджету. Рома каже, що це заслуга підрядника. Навіть більше, виконавцям вдалося зменшити бюджет на 150 тисяч гривень, які повернулися місту.

«Я думаю, що інший підрядник, в умовах підвищення цін, міг або зупинити роботу, або вимагати перерахунку вартості, або намагався би зекономити на чомусь. У нашому випадку хлопці з Right Park хотіли зробити класно, якісно, вони не ставили питання заробітку на цьому об’єкті. Тому я з упевненістю можу сказати, що з їхнього боку це в якомусь плані вийшло волонтерство».

Рома згадує символічний момент, що шліфуванням бетонної плити на субпідряді займався його батько Євген Антонов, тож це десь і сімейний проєкт.

Відкриття

За умовами тендеру, майданчик мали відкрити в грудні 2021-го, проте його завершили на початку вересня, зі щільним графіком виконання, але без порушення технології. Презентували саме на День міста. На скейт-парку яблуку ніде було впасти. На відкритті, до речі, звучало аудіозвернення Олега Тенкача, який тоді перебував за кордоном.

«Вітаю вас із цим історичним днем для нашого міста, для місцевого скейтбордингу, та, без перебільшення, одним із найважливіших днів у моєму житті. Це відкриття саме того скейт-парку, який десятиліттями чекало кожне покоління скейтбордистів. Не можу стримати радощів, що реалізувався він із моєї ініціативи та при величезній допомозі одного з перших ужгородських скейтбордистів Романа Антонова. Хочу подякувати всім, хто зробив свій внесок у розвиток культури скейтбордингу. Всі ми були складовою одного величезного ланцюга, який тримав зачаток цієї мрії та її реалізацію. Сподіваюся, що це стане новою сторінкою і початком чогось дивовижного. Тому, будь ласка, бережіть це місце, і хочу побажати, щоби воно вам приносило чисте щире людське щастя. Ще хочу побажати, щоби ви завжди жили своїми мріями, адже саме вони та завзята праця завжди дають свої безцінні плоди, що є однією із найпрекрасніших речей у житті. Всім, хто присутній на сьогоднішньому урочистому відкритті, від усієї душі дякую. Гарного свята!».

Ввечері, після відкриття, Роман відчув той перший зворотний зв’язок.

«Я якраз забирав своїх доньок зі школи, садочка, ми під’їхали, а там просто мільйон людей каталося. Це така віддача, це було неймовірно!».

---

Роман хоче подякувати всім, хто підтримав: 

• Павлу Логвінову, своєму товаришу, начальнику Управління економічного розвитку Ужгородської міськради; 
• Володимиру Химинцю, депутату Ужгородської міськради;
• Ганні Цимболинець, юристці; 
• Василю Гомонаю, заступнику мера Ужгорода; 
• Олегу Боршовському, головному архітектору Ужгорода;
• Сергію Терелі, заступнику начальника відділу закупівель та регулювання економічної діяльності Управління капітального будівництва Ужгородської міськради;
• Оксані Розман, маркетологині, власниці агенції GrowUp agency;
• Ірині Микулин, SMM-менеджерці агенції GrowUp agency; 
• Валентину Штефаньо, кондитеру та в минулому скейтбордисту;
• Олександру Маріашу, відеографу, засновнику Just in Time Media;
• Радіо Тиса ФМ; 
• Єден радіо;
• та всі хто підтримували проєкт під час голосування та реалізації.

Евеліна Гурницька, Varosh

Фото: Карл Смутко та з архіву проєкту

 

12 листопада 2021р.