Брифінг у Закарпатській обласній військовій адміністрації: Важливі тези

Віктор Микита:
– Ситуація у Закарпатській області спокійна, правоохоронці продовжують працювати у посиленому режимі
– У краї багато переселенців, разом із тим їх кількість на кордоні зменшується, пункти пропуску працюють у штатному режимі
– Сьогодні виїжджав в Угорщину, на митний пост "Лужанка", перейшов у Берегшурань, оглянув місце, де приймають і надають допомогу нашим громадянам. Зараз пересленців там небагато, їх підвозять автобусами до місць тимчасового проживання в Угорщині або доправляють на вокзали для подальшого руху територією Європейського Союзу
– Зв'язався із Міністерством закордонних справ України, з'ясовував питання надання статусу біженця. Найближчим часом отримаємо роз'яснення, як наші громадяни можуть отримати його отримати у Словаччині, Угорщині чи іншій країні, які це їм дає права, які матимуть гарантії, соцпакет тощо
– Мав в Угорщині зустріч із представницею уряду Катериною Новак та представниками релігійної конфесії реформаторської церкви. Під час зустрічі нам передали 18 тонн гуманітарної допомоги, запевнили, що Закарпатська область отримуватиме постійну гуманітарну допомогу у залежності від потреб
– Є взаємодія та комунікація із областями, де тривають бої, де гуманітарна криза, розподіляємо гуманітарні вантажі за їхніми потребами
– Не хотілося б анонсувати адреси хабів в області, зважаючи на воєнний стан. Ситуація така, що нам потрібна тиша для стабільності. Однак, на жаль, соцмережі збурені, люди вже починають жити, як за мирного життя.
– Хотів би нагадати: у нас війна, соцмережі, крім нас, читають ворожі розвідки й не потрібно інформувати їх про те, що відбувається на Закарпатті. Сподіваємося, ближчим часом війна закінчиться і тоді кожен зможе скористатися своїм правом на обурення та висловленням думок з будь-яких питань.
– Наразі всіх закликаю і наполегливо прошу враховувати кожен раз, коли пишете пост чи коментар, подумати: чи не допомагаєте ворогу отримувати інформацію. Усі шукають людей, які ставлять хрестики, всі шукають розвідників, а при такій активності у соцмережах їх і не потрібно
– Вдячний громадам, які дослухалися до нас, зупинили організацію самовільних груп для патрулювання і розпочали роботу із комплектування підрозділів тероборони. Сподіваюся і на подальше розуміння та комунікацію
– Вимушені переселенці, чоловіки 18-60 років, записуються у Збройні Сили України, їдуть у бойові підрозділи. Із 1318 повісток, які ми вручили переселенцям, 1200 чоловіків поїхали у бойові частини в інші області.
Богдан Андріїв:
– Понад 3000 переселенців проживають сьогодні в Ужгороді. Це ті, яким забезпечили проживання силами міської ради та соціальних служб
– Сьогодні побував у школах, дитсадках, гуртожитках, де їх розселили. Люди пережили бомбардування, важкий переїзд. У розмовах кажуть, що не чекали такого теплого прийому тут у нас, на Закарпатті
– На роботу виходять вчителі, вихователі, кухарі, організували гаряче харчування, прання, приносять речі та їжу з дому
– Люди продовжують прибувати, тож потреби не зменшуються: матраци, постільна білизна, харчі – це те, що потрібно постійно
– Хотів би подякувати за роботу нашим митникам та прикордонникам. Голова обласної військової адміністрації розповів, що процедуру ще більше спростили, це допомагає пришвидшити доставку допомоги
– Багато комунікую із закордонними партнерами. Учора записав звернення для італійського міста Сан Катальдо, словацького Кошице – там проводять зібрання на підтримку України і також надають допомогу. Ще одне словацьке місто – Попрад – хоче підписати з Ужгородом угоду про партнерські стосунки, надає гуманітарну допомогу. Це ще раз переконує: ми діємо правильно. Щиро вдячні, бо власними силами ми б не справилися із таким викликом без допомоги закордонних друзів.
– Громадський порядок в Ужгороді забезпечується, дякую правоохоронцям, а також всім небайдужим ужгородцям, які інформують про порушення, які бачать.
До теми
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- Снайпер «Ярий». Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- "Дуже радий, що туди потрапив": військовий Луганського прикордонного загону Елмар Цап розповів про службу
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
До цієї новини немає коментарів