128 Закарпатська бригада в обличчях: офіцер Віталій

Віталій, офіцер

"Ми прочісували околиці міста й побачили замасковану в кущах російську техніку з позначками «Z»: танк Т-72, два БТРи і тентований КаМАЗ. Хлопці сходу відкрили вогонь із протитанкових ракетних комплексів. Ворожий танк від влучення загорівся й вибухнув, КаМАЗ і один БТР спалахнули, ще один БТР встиг утекти.

Наступного дня наш підрозділ міняв позицію – ми відправили особовий склад вперед на колісній техніці й БМП, а самі на двох танках здійснювали прикриття. Я сидів на броні поряд із командиром екіпажу, і тут нас «догнав» ворожий осколковий снаряд. Мене вибуховою хвилею скинуло з танка, кілька дрібних осколків поранили лице. Хлопці одразу відтягли на безпечну відстань, а потім доставили до медиків. Два тижні я лікувався в госпіталі, переніс кілька операцій, а тепер знову в строю на своєму попередньому місці", - розповідає Віталій.

Зараз на їхньому напрямку ворог не веде активних наступальних дій, але постійно літають безпілотники й намагаються вирахувати позиції українських військових. Після цього працює російська артилерія – ствольні гармати, реактивні системи залпового вогню, іноді міномети. Шкоди від них практично немає.

"Який саме підрозділ ворога стоїть напроти нас, я не знаю. Та це й не цікаво, мені вони всі однакові, м’яко кажучи… Головні для мене – наші хлопці. Бойовий дух у них дуже високий – у всіх без винятку. Від деяких солдатів я не чекав чогось особливого, але в боях, які бувають дуже жорсткими, вони показали себе на висоті! Я був приємно здивований…".

  Надіслати другу