"Ці обереги вже працюють", — ужгородська художниця Наталія Тарнай створює шеврони та маски-обереги для військових

Над створенням своїх робіт Наталія працювала пів року. Два тижні тому вона оголосила збір грошей на потреби військових 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, у складі якої воює брат художниці, — каже жінка.
"Все почалося з того, коли я помітила, що люди прикривають обличчя військових смайликами або заблюрюють їх. З'явилась ідея створити маски спеціально для військових, якими можна буде легко і зручно прикривати обличчя на світлинах. Тому я створила 3D-об'єкти з вишитими по каменю орнаментами і завантажила у Telegram, де їх дуже легко прикріпляти до кожного фото, будь-хто їх може безкоштовно завантажити", — розповіла художниця.
"Хрестик перемальовувала вручну і потім створювала їх в 3D. Обрала 12 областей, чесно кажучи, на 24 мене не вистачило. На кожному об'єкті комбіновано від 2 до 4 різних орнаментів", — пояснила Наталія Тарнай.
Орнаменти художниця обирала з книжки, яку отримала в спадок від бабусі. На шевронах зображені орнаменти традиційної української вишивки. Кожен із символів цієї вишивки здавна працював як оберіг.
"Мій брат пішов на війну і таке відчуття, що земля під ногами гуляє, і ти не знаєш, що робити. Хтось носить талісмани, хтось червону ниточку на руці, хтось з собою тримає якусь іконку. Мені теж захотілося зробити щось, що зможе хоча б якимось чином допомогти, або вдасться хоча б наділити сенсом якусь річ, яка може стати для нього важливою", — каже художниця.
"Я розмістила ці маски-обереги і відео про них у соцмережах. Воно набуло досить великого розголосу. Вдалося зібрати кошти на бус для 128-ї бригади, в якій служить брат. Я сподіваюся, що ми його на днях купимо, і він буде допомагати їм", — розповіла Наталія Тарнай.
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"

До цієї новини немає коментарів