Штурмовики 711 полку ДССТ згадують Валерія Бойка

Проте війна – кривава жнива, де гинуть мужні, сильні та віддані Україні воїни. Валерію було 29 років, і з початку війни він ніс службу з охорони важливого інфраструктурного об'єкта. Щоденні зведення з фронту, де українці нищать ворога, закликали його до служби в 711 полку ДССТ із Закарпаття, воїни окремих підрозділів якого нищать ворога щоденно та професійно. Врешті Валерій разом з побратимами був туди переведений.
20-го березня бійці отримали завдання зайняти оборону серед будинків вже вщент зруйнованого приватного сектору населеного пункту. Вночі Валерій та ще декілька бійців зайняли позицію та почали готуватися до зустрічі ворога. Валерій озброєний кулеметом окопався між двома будинками. Над ранок, після шаленого обстрілу ворог почав атакувати. Віч на віч з вагнерівськими покидьками на відстані декількох десятків метрів і декілька годин безперервного вогневого контакту з ворогом. Це був найзапекліший бій того дня в українській фортеці. Чотири рази хлопці поповнювали боєвий комплект очікуючи чергову хвилю атаки орків. Врешті вони втримали свою позицію і навала покидьків відступила.
Після шести годин запеклого бою вагнерівці зламали зуби, тому почали неймовірний артелерійський та мінометний обстріл позиції українського кулеметника. Коли прибуло підкріплення старший солдат Валерій Бойко міцно стискав зброю але серце його вже не билося. Він залишив цей світ справжнім Героєм, справжнім воїном і людиною. Друзі плакали, тримаючи його тіло в своїх руках…
.jpg)
Трагедії, подібні до цієї, стаються щодня на полі бою в Україні. У кожній з них Герої - це люди, які віддали своє життя за свою країну і свободу. Вони залишилися у серцях своїх братів по зброї, які продовжують боротися і пам'ятати їх.
Більшість з нас не мають досвіду військової служби, але ми не можемо і не повинні забувати про тих, хто виявив велику мужність, жертву та відвагу, щоб захищати нашу країну та нашу свободу. Ми повинні шанувати їх, пам'ятати їх та передавати їхні історії нашим нащадкам, щоб вони знали, які жертви були зроблені, щоб ми могли жити в мирі та свободі.
Нехай наші молитви та думки будуть з родинами та побратимами загиблого воїна з 711 полку ДССТ. Нехай він завжди залишиться в нашій пам'яті, як Герой, який віддав своє життя за нашу країну.
До теми
- Шлях пацієнта: від першого симптому до стентування у кардіоцентрі
- "Того дня мені довелося пройти 5 км, частину цього шляху я тягнув пораненого побратима": історія бійця 128-ї бригади
- У четвер в Ужгороді згадають героя-прикордонника Віктора Синька
- На Закарпатті реалізують проєкт із розвитку підтриманого проживання у громадах
- Стратегія, партнери і сонячна лікарня: як Ясінянська громада системно будує розвиток
- Спогади закарпатських ліквідаторів до 40-х роковин аварії на ЧАЕС
- "Кілька разів ворожа піхота застрибувала в наші траншеї". Історія командира роти 128 бригади, який безвилазно пробув на позиціях 343 дні
- «Бограч-index» – квітень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на +3 %
- Курси командирів маневрених родів військ в США – закарпатець, єдиний представник з України, розповів про свій шлях в ЗСУ
- Під час «Сакура фесту» в Ужгороді на військо зібрали понад 1,2 млн грн
- На Закарпатті завтра прогнозують сильні заморозки
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- "Ворог веде себе не по-людськи. Це скотина в обличчі людини": боєць 128 бригади Олександр з позивним Айдар
- 112 учасників, 115 000 грн для ЗСУ: Tolk взяв участь в Uzhhorod Half Marathon 2026 як найбільша команда півмарафону
- «90% пацієнтів можуть чекати»: як працює кардіохірургія на Закарпатті
- Навчання під звуки скрипки: як в Ужгороді заснували першу в Європі школу для ромів
- Ради ВПО: інструмент впливу чи формальність
- Пече органічний хліб та мріє про власну пекарню: історія переселенки Ірини Стасенко, яка почала нове життя на Закарпатті
- Музейний лекторій: русалки, мавки, повітрулі, потерчата у світогляді закарпатців
- Великдень в Ужгороді: як освячували кошики в храмах міста

До цієї новини немає коментарів