В Ужгороді відкрили знак, присвячений учасникам антикомуністичної революції в Чехословацькій республіці

Символічно, у День пам'яті жертв комуністичного режиму в Чехії, інсталяцію встановили до 55-річчя подій на прохання Закарпатської туристичної організації, яку очолює професор, туризмознавець, депутат обласної ради, військовослужбовець Федір Шандор. Мета – вшанувати пам?ять репресованих закарпатців, які брали участь у революції, що була жорстоко придушена радянськими військами. Композиція – залізні ворота, пофарбовані внизу в червоний колір (символ тоталітаризму), з отворами від бойових куль. Із воріт звисають ланцюги – як «залізна завіса», один із ланцюгів викуваний у вигляді цифр «1968». Тріщина на воротах – символ розриву комуністичного режиму, який відбувся, зокрема, ціною життів чехів, словаків, українців.
На відкритті зазначили, що 27 червня 1968 року в празькій газеті «Literárne listy» письменник Людвік Вацулік опублікував маніфест «Дві тисячі слів, звернених до робітників, селян, службовців, науковців, митців та інших», який підписали багато відомих громадських діячів. Меценати, які посприяли виготовленню інсталяції, – депутат Ужгородської міської ради Арсен Мелкумян та підприємець Сергій Ковач. Виконавець – скульптор Роман Мурник. Міський голова Ужгорода Богдан Андріїв подякував Федору Шандору за ідею, а меценатам за реалізацію знаку боротьби за свободу, який сприятиме тому, щоб пам'ять про закарпатців, репресованих та загиблих у ті часи, не згасала. Побажав віри і мужності українському народу на шляху до перемоги, закликав всіляко допомагати Збройним Силам.
Арсен Мелкумян зазначив, що зараз цього ж ворога, який наробив багато біди й минулими століттями, зупиняють українці, а світ пишається відвагою нашого народу, побажав якнайшвидшої перемоги і миру.
У відкритті пам’ятного знаку також взяли участь голова Закарпатської облради Володимир Чубірко, дипломати угорського та словацького Генеральних консульств, депутат міськради Валентин Штефаньо, начальниця управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міськради Алла Чернобук, інші поважні гості.
До теми
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
- Історія одного пам’ятника: «Весна» Михайла Михайлюка (ФОТО)
- «До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади
- Які зміни відбудуться в медичній сфері Ужгорода після реформи та кластеризації
- «Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я кілька років відмовляв батька йти армію, але він не витримав дома й мобілізувався в наш підрозділ…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Тоді ми вже знали, що кільце закривається..." Історія закарпатця, захисника Дебальцева
- «Кожен наш виїзд приносить користь – якщо не знищує ворогів, то принаймні пошкоджує їхню логістику. Це додає снаги…» Історія воїна 128-ї бригади Назара
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- Снайпер "Сєня". Прикордонник Віктор Синько посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Яким був Ужгород рівно 100 років тому, на початку 1925 року? Про що писали міські газети? (Фото)
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
До цієї новини немає коментарів