В Ужгороді відкрили знак, присвячений учасникам антикомуністичної революції в Чехословацькій республіці

Символічно, у День пам'яті жертв комуністичного режиму в Чехії, інсталяцію встановили до 55-річчя подій на прохання Закарпатської туристичної організації, яку очолює професор, туризмознавець, депутат обласної ради, військовослужбовець Федір Шандор. Мета – вшанувати пам?ять репресованих закарпатців, які брали участь у революції, що була жорстоко придушена радянськими військами. Композиція – залізні ворота, пофарбовані внизу в червоний колір (символ тоталітаризму), з отворами від бойових куль. Із воріт звисають ланцюги – як «залізна завіса», один із ланцюгів викуваний у вигляді цифр «1968». Тріщина на воротах – символ розриву комуністичного режиму, який відбувся, зокрема, ціною життів чехів, словаків, українців.
На відкритті зазначили, що 27 червня 1968 року в празькій газеті «Literárne listy» письменник Людвік Вацулік опублікував маніфест «Дві тисячі слів, звернених до робітників, селян, службовців, науковців, митців та інших», який підписали багато відомих громадських діячів. Меценати, які посприяли виготовленню інсталяції, – депутат Ужгородської міської ради Арсен Мелкумян та підприємець Сергій Ковач. Виконавець – скульптор Роман Мурник. Міський голова Ужгорода Богдан Андріїв подякував Федору Шандору за ідею, а меценатам за реалізацію знаку боротьби за свободу, який сприятиме тому, щоб пам'ять про закарпатців, репресованих та загиблих у ті часи, не згасала. Побажав віри і мужності українському народу на шляху до перемоги, закликав всіляко допомагати Збройним Силам.
Арсен Мелкумян зазначив, що зараз цього ж ворога, який наробив багато біди й минулими століттями, зупиняють українці, а світ пишається відвагою нашого народу, побажав якнайшвидшої перемоги і миру.
У відкритті пам’ятного знаку також взяли участь голова Закарпатської облради Володимир Чубірко, дипломати угорського та словацького Генеральних консульств, депутат міськради Валентин Штефаньо, начальниця управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міськради Алла Чернобук, інші поважні гості.
До теми
- Історія одного пам’ятника в Ужгороді: Олександр Духнович
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у серпні 1925-го?
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- В Ужгороді внесли зміни у маршрути автобусів №38 та №24
- Міжнародний кінофестиваль імені Макса Сіра вперше пройде в Ужгороді
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Втрачений Ужгород: про що писали газети 100 років тому, в липні 1925-го
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
До цієї новини немає коментарів