Історія гвардійця, що захищав Рубіжне, відбивав атаки бойовиків «Вагнера», пережив поранення, полон і повернувся на службу

Він понад рік воював на найскладніших ділянках фронту, захищав Рубіжне, воював з «вагнерівцями», був поранений, потрапив у полон, але повернувся і продовжує службу. Про це повідомляє пресслужба Нацгвардії.
На строкову службу в Національну гвардію України юнак мобілізувався 2018 року. Після цього вирішив підписати контракт і пов’язати своє життя з військом і захистом Батьківщини. Підрозділ Назара прибув по ротації на одну з ділянок українсько-російського кордону за два тижні до повномасштабного вторгнення. 24 лютого, аби не опинитись в оточенні, пробилися до своїх основних сил і зайняли оборону міста Рубіжне в Луганській області.
«В Рубіжному, Сєверодонецьку і Лисичанську велися жорсткі бої. Але місто тримали. У нас були блок-пости на в’їздах в Рубіжне, і ми тримали їх, аби не пропустити російські колони бронетехніки й диверсійні групи. В нас були засідки: в капонірах ховали танки. Якщо під’їжджала колона, танки працювали по них, а далі вже діло було за нами – піхотою. У нас були й боєприпаси, і міномети, артилерія, РСЗВ, танки», – пригадує Назар.

Після відходу з Рубіжного гвардійців перекинули під Бахмут. Підрозділ Назара брав участь у боях за Соледар. Там наші бійці відбивали безперервні штурми «вагнерівців». Гвардієць каже, що росіяни взагалі не рахували людей, повзли, мов зомбі. На місце одного вбитого чи пораненого «вагнерівця» одразу ставав інший.
«Найбільше запам’ятався бій на околицях Соледару. Бої були дуже жорстокі. Ми протистояли ПВК «Вагнер». Вони йшли напливами. В них була така тактика, щоб в групі завжди було 8 осіб. На місце пораненого в передовій групі ставав хтось з другої групи. Таким чином вони підходили дуже близько. Втрати в них були дуже великі, але все одно лізли. Іноді ми вели бої на дистанції 15 метрів. Пам’ятаю бій, що почався 13-го січня зранку і продовжувався до вечора наступного дня. Майже два дні ближнього бою. Тоді мене поранили і я потрапив у полон», – розповідає нацгвардієць.
У полоні були постійні допити, знущання і побиття. Однак все це не загасило надію на повернення додому і віру, що їх в біді не залишать. Про майбутній обмін хлопці здогадалися, коли росіяни, які їх охороняли, почали складати списки й уточнювати дані. Сам обмін відбувся неподалік від Бахмута.

«Одного дня нам сказали збиратись і готуватись до складної подорожі. Тоді ми зрозуміли, що це буде або дорога додому, або нас відвезуть в одну з російських в’язниць. Нас довезли до межі, звідки ми ще близько кілометра йшли пішки. Десь на половині дороги зустрілись з російськими військовополоненими. А потім побачили автобуси та автомобілі з рідними українськими прапорами. Тоді були дуже яскраві емоції. Ніхто не міг стриматись. Скажу чесно, всі дорослі чоловіки, але всі плакали. Потім батькам почали телефонувати. Нас привезли в лікарню, надали всю необхідну допомогу. Одним словом Батьківщина нас зустріла з любов’ю і повагою», – розповідає Назар.
Від реабілітації гвардієць відмовився. Вирішив для себе залишити позаду все, що сталося у минулому і продовжити службу. Тепер молодший сержант Парфенюк проходить службу в одному з підрозділів на Закарпатті й навчає новобранців. Невдовзі планує вдруге стати батьком, а після перемоги будувати мирну і квітучу Україну.
До теми
- "Ніхто не народжений для війни, проте вчорашні вчителі та фермери, ставши сьогодні військовими, роблять надзвичайне, щоб перемогти агресора", - капелан 101 обр ТрО о. Сергій
- В Україні запрацював сайт про паліативну допомогу, створений ініціативою «Всетурбота»
- На Закарпатті СБУ та Нацполіція викрили офіцера, який за гроші обіцяв військовозобов’язаному «тилову» посаду
- Угорщина на два дні призупиняє залізничне сполучення з Україною через російські атаки
- Серце і нервова система: чому кардіологія та неврологія не існують одна без одної
- Не лише лікування, а й турбота: на Закарпатті допомагають пораненим нацгвардійцям відновлюватися
- Доби запису, години аналізу: чому холтерівське моніторування – це набагато складніше, ніж здається?
- В Ужгороді в Парку Перемоги висадили алею з 20 медоносних павловній
- В Ужгороді відкрили меморіальну дошку чеському архітектору та містобудівнику Адольфу Лібшеру
- Гіпертензії, цукровий діабет та інше: що виявляє скринінг здоров’я у Закарпатському кардіоцентрі
- Гвардійці 26-го Закарпатського полку підтримали побратимів під час реабілітації
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- На варті неба: як на Закарпатті гвардійці тренують мобільно-вогневі групи
- Засуха виснажує річки України: оголошено найвищий рівень небезпеки через антирекорди рівня води
- Низка поїздів на Закарпаття затримується через наслідки ворожих обстрілів
- На Закарпатті розпочалася реєстрація на 4-й сезон Всеукраїнських шкільних ліг «Пліч-о-пліч»
- Конференція національних спільнот в Ужгороді об’єднає лідерів громад, науковців та дипломатів
- На Закарпатті впроваджують заборону на вилов струмкової форелі
- «Я з дитинства хотів до війська, але раніше не міг собі цього дозволити»: історія бійця 128-ї бригади Юрія
- Зона підвищеної уваги: які щеплення необхідні людям із діабетом, астмою та серцевими патологіями
До цієї новини немає коментарів