«У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади

Задовго до війни Михайло керував тракторною бригадою, звідси й позивний – Бригадир.
– Як тільки почалася повномасштабка, я відвіз внуків у безпечне місце й одразу пішов у військкомат, – каже Михайло. – І попросився в свою 128 ОГШБр. Тут багато старих знайомих, ми звикли один до одного.
Бригадир служить водієм – доставляє хлопцям на вогневі позиції боєприпаси, спорядження, колоди для будівництва укріплень, харчі… Їздить на самий передок у сіру частину доби перед світанком або в сутінках – так менша ймовірність, що побачить ворог.
– У мене легендарна машина – радянський ГАЗ-69, випущений у 1968 році, – розповідає Бригадир. – Вона старша за мене, хоча мені вже 52. На початку повномасштабки цього «козлика» для мене купила донька. Він модернізований – має дизельний двигун від Фольксвагена й 5-ступінчату механічну коробку від БМВ. З одного боку машина морально застаріла, але з іншого – в неї високий кліренс, тому вона проїжджає й там, де сучасні позашляховики сідають на вісь. Завантажую 20 – 30 снарядів і вперед. На ній набагато краще, ніж на «КрАЗі» чи «Уралі», тому що великі вантажівки зразу накривають вогнем – це жирна ціль. На моєму «козлику» теж небезпечно, за будь-якою машиною полюють ворожі fpv-дрони. Та й артилерійські прильоти часто – снаряди й міни, бувало, вибухали за 100 – 200 метрів. Але поки Бог милував…
Бригадир їздить на бойові позиції сам, без напарника, бо вважає, що чим менше людей, тим менший ризик. А від ворожих дронів має в машині портативний РЕБ (пристрій для радіоелектронної боротьби).
– Бійці на позиціях радіють, коли бачать мене, – продовжує Бригадир. – Кажуть: «О, справжній водій приїхав –привезе все, що треба!» Якщо мене просять купити сигарети чи щось інше, обов’язково привезу. Хлопці задоволені, а я стараюся…
Після війни Михайло повернеться додому й продовжить працювати на фермерському господарстві.
– Тут непросто, але треба воювати – іншого вибору немає. А потім знову сяду за комбайн. У нас хороша американська техніка, комбайн по GPS їздить. Усе молотить – кукурудзу, сонях, ячмінь. Повернемося до мирної праці, будемо вирощувати сільськогосподарську продукцію…
До теми
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Дерево мого життя»: як на Закарпатті створюють безпечний простір для психологічної підтримки
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Захищати Україну – мій обов’язок»: полеглий Максим Чомоляк був великим патріотом України
- «Своїм «Браунінгом» я розвернув ворожу колону, яка пішла штурмом на наші позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Строкова служба й бойовий підрозділ на війні – це два різні світи". 22-річний боєць 128-ї бригади про особливості армійського життя
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
До цієї новини немає коментарів