Likvidator, або Звідки іменний пістолет від Буданова у військовослужбовця ТЦК
В інженерно-саперний батальйон «Тиса», який свого часу створювався для ліквідації наслідків стихійних лих, звідси й позивний. Це вже згодом Василь став ліквідатором ворога. Це був 2013 рік, а вже наступного він боронив Україну на сході.
«Це було біля Станиці Луганської, – каже Василь, – сам був за кулеметом, прикривав відхід групи, і тут відчув біль в плечі. Крові не було, але коли провів рукою, то відчув, що за щось зачепився – з тіла стирчала ворожа куля калібром 12,7 мм».
Після лікування та реабілітації деякий час працював у військкоматі, але відчував, що все ж саперна справа справжнє його покликання. Повернувся до128-й окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у ліквідації наслідків підриву складів боєприпасів у Балаклії та Калинівці, здійснював знешкодження, розмінування, знищення вибухонебезпечних предметів.
Про свою службу під час повномасштабної війни Василь говорить мало, загадково всміхаючись: «Виконував різні завдання. Робив роботу й у тилу ворога». Пригадує, як зупинив просування техніки підривом мосту. «Керівництво прислуховувалося до думки. А дехто з офіцерів були здивовані, коли дізналися, що я сержант», – з усміхом каже Likvidator.
16 червня… Потрібно було прочистити шлях для штурмової групи. Міна була занадто глибоко вкопана в землю і металодетектор її не виявив. Важке поранення. Згодом втрата ноги.
В лікарні натрапив на допис актора Віктора Гевка про можливість безкоштовного протезування у Сполучених Штатах. «Я йому написав і отримав відповідь, що треба заповнити анкету на сайті і лікар сам обирає пацієнта. Надійшла позитивна відповідь від PROTEZ FOUNDATION». Уже коли приїхав в Штати, познайомився з лікарем. Яків Градінар підійшов і каже: «Здоров! Ти з Севлюша?» Виявилося – земляки. Я йому тоді зізнався, що трохи схитрив, бо з моменту операції пройшло лише місяць, а за правилами мало бути не менше трьох. Але все вирішилось. Зараз веду активний спосіб життя. Коли є можливість – бігаю по кілька кілометрів».
Сьогодні головний сержант Василь Likvidator служить в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпаття старшим інструктором відділу рекрутингу та комплектування. Багато спілкується з учнівською молоддю, радіє, коли старшокласники обирають шлях військового.
Особливістю служби Василя є допомога охочим потрапити на службу за контрактом.
«Раджу брати рекомендаційні листи в підрозділах, в яких хочете служити. Далі я вже направляю у навчальний центр і слідкую, щоби потрапив у той підрозділ, який і дав відношення. Не повірите, але навіть стосовно працівника ТЦК працює «сарафанне радіо» – один спробував, побачив, що я відповідальний і мені можна довіряти, й радить друзям».
Охочі не тільки українці, багато іноземців – французи, американці, індуси, японці. «Грузини взагалі часто мене за свого сприймають», – сміється Likvidator.
«Чому важливо боротися? Якщо «руський мир» зайде – він знищить всю українську націю. Для них правил не існує – вони все нищать. Якщо ж підемо на поступки і віддамо хоча б частину України, вони все рівно не зупиняться.
Хто ж як не самі українці будуть захищати свою землю?!
Знаєте, якщо іноземці воюють... Американці, іспанці, індуси, японці, інколи досить заможні, як-от лікар із Франції. Хто тільки не був. І вони розуміють, особливо громадяни Грузії та країн Балтії, що на Україні росія не зупиниться. Їхній приклад мотивує й нас. Коли ці люди залишають свої сім’ї, ідуть воювати з руським миром, то й декому з українців варто задуматися».
А що ж із пістолетом від Буданова? У відповідь на питання щодо іменної зброї, Likvidator тільки загадково усміхається.
Служба зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП
-->
До теми
- Джері: «На питання, коли закінчиться війна, у мене проста відповідь». Історія військового, який служить у ТЦК
- Закарпатські угорці відкрили кафе в Ірландії та назвали його на честь рідного села
- «Снаряд від танка влетів у бліндаж, де я ховався від обстрілу, і не вибухнув. Янгол-охоронець у мене точно є…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Пресофіцер 128-ї бригади Ярослав Галас: "Намагаюся писати про тих, хто бачить ворога на власні очі"
- «Може бути все, що завгодно, тому готуємось до всього». Як гвардійці проходять бойове злагодження
- "Я радий, що поранили мене, а не когось із хлопців" - історія розвідника з Ясіня
- Гранатометник "Вуйко". Випускник істфаку УжНУ, головний сержант Василь Лашкай захищає Україну з 2014 року
- «У мене угорське походження, і я вважаю, що моє місце тут – на передовій із бойовими товаришами…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я б не проміняв свій підрозділ на жоден інший…» Історія військового 128-ї бригади Василя
- Повний кавалер ордена «За мужність» закарпатець Олександр Козловський: «У нас є велика перевага – ми вміємо мислити нестандартно»
- «Я чудово розумію, що таке воювати в штурмовій роті, але не заморочуюся цим, а просто виконую свою роботу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Коли в котиків на війні закінчаться всі дев’ять життів, зайчики в тилу офігіють…». Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Шкода, що донька росте без мене. Але я прийшов сюди, щоб моя дитина спала спокійно. І не тільки моя…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Росіяни, котрих ми брали в полон, були дуже перелякані й питали, чи ми їх розстріляємо..»
- «Йде війна, тому я мушу бути тут – про переведення в тил чи звільнення не думаю…» Історії з фронту від 128 бригади
- Головний сержант «Вуйко»: «Мене бісить наратив «Людолови з ТЦК! Ухилянти з ТЦК! Псують піксель…»
- 630 днів жаху у полоні: історія закарпатського прикордонника, який захищав Маріуполь
- «Піхоті на війні найважче, але без неї ніяк…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- Командир "Граду" з позивним "Ісус". Ужгородець Тарас Гайдук нагороджений орденом "За мужність". Посмертно
До цієї новини немає коментарів