Likvidator, або Звідки іменний пістолет від Буданова у військовослужбовця ТЦК

В інженерно-саперний батальйон «Тиса», який свого часу створювався для ліквідації наслідків стихійних лих, звідси й позивний. Це вже згодом Василь став ліквідатором ворога. Це був 2013 рік, а вже наступного він боронив Україну на сході.
«Це було біля Станиці Луганської, – каже Василь, – сам був за кулеметом, прикривав відхід групи, і тут відчув біль в плечі. Крові не було, але коли провів рукою, то відчув, що за щось зачепився – з тіла стирчала ворожа куля калібром 12,7 мм».
Після лікування та реабілітації деякий час працював у військкоматі, але відчував, що все ж саперна справа справжнє його покликання. Повернувся до128-й окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у ліквідації наслідків підриву складів боєприпасів у Балаклії та Калинівці, здійснював знешкодження, розмінування, знищення вибухонебезпечних предметів.
Про свою службу під час повномасштабної війни Василь говорить мало, загадково всміхаючись: «Виконував різні завдання. Робив роботу й у тилу ворога». Пригадує, як зупинив просування техніки підривом мосту. «Керівництво прислуховувалося до думки. А дехто з офіцерів були здивовані, коли дізналися, що я сержант», – з усміхом каже Likvidator.
16 червня… Потрібно було прочистити шлях для штурмової групи. Міна була занадто глибоко вкопана в землю і металодетектор її не виявив. Важке поранення. Згодом втрата ноги.
В лікарні натрапив на допис актора Віктора Гевка про можливість безкоштовного протезування у Сполучених Штатах. «Я йому написав і отримав відповідь, що треба заповнити анкету на сайті і лікар сам обирає пацієнта. Надійшла позитивна відповідь від PROTEZ FOUNDATION». Уже коли приїхав в Штати, познайомився з лікарем. Яків Градінар підійшов і каже: «Здоров! Ти з Севлюша?» Виявилося – земляки. Я йому тоді зізнався, що трохи схитрив, бо з моменту операції пройшло лише місяць, а за правилами мало бути не менше трьох. Але все вирішилось. Зараз веду активний спосіб життя. Коли є можливість – бігаю по кілька кілометрів».
Сьогодні головний сержант Василь Likvidator служить в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Закарпаття старшим інструктором відділу рекрутингу та комплектування. Багато спілкується з учнівською молоддю, радіє, коли старшокласники обирають шлях військового.
Особливістю служби Василя є допомога охочим потрапити на службу за контрактом.
«Раджу брати рекомендаційні листи в підрозділах, в яких хочете служити. Далі я вже направляю у навчальний центр і слідкую, щоби потрапив у той підрозділ, який і дав відношення. Не повірите, але навіть стосовно працівника ТЦК працює «сарафанне радіо» – один спробував, побачив, що я відповідальний і мені можна довіряти, й радить друзям».
Охочі не тільки українці, багато іноземців – французи, американці, індуси, японці. «Грузини взагалі часто мене за свого сприймають», – сміється Likvidator.
«Чому важливо боротися? Якщо «руський мир» зайде – він знищить всю українську націю. Для них правил не існує – вони все нищать. Якщо ж підемо на поступки і віддамо хоча б частину України, вони все рівно не зупиняться.
Хто ж як не самі українці будуть захищати свою землю?!
Знаєте, якщо іноземці воюють... Американці, іспанці, індуси, японці, інколи досить заможні, як-от лікар із Франції. Хто тільки не був. І вони розуміють, особливо громадяни Грузії та країн Балтії, що на Україні росія не зупиниться. Їхній приклад мотивує й нас. Коли ці люди залишають свої сім’ї, ідуть воювати з руським миром, то й декому з українців варто задуматися».
А що ж із пістолетом від Буданова? У відповідь на питання щодо іменної зброї, Likvidator тільки загадково усміхається.
Служба зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП
До теми
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- Словаччина – це не лише Фіцо. Як країни співпрацюють на урядовому рівні?
До цієї новини немає коментарів