«Щоб навчати інших, потрібно вміти і знати всі нюанси самому». Сержант Нацгвардії розповів про тренування бійців

Оборона рубежів починається з облаштування позицій. Отже потрібно швидко і правильно побудувати опорний пункт. Найкраще укриття – це окоп, а маскування – це ліс, тому в діло йдуть сокири, кайла і лопати.
«Лінь – головний ворог. Коли виходимо на визначену точку, то одразу окопуємось. Працюємо парами: один прикриває, другий копає. Потім міняємось. Коли все готово, то ми з’єднуємо наші позиції – з’являються проходи. Потім облаштовуємо перекриті щілини і бліндажі. Маскування – обов’язковий елемент. Дерева нам в цьому допомагають, але з безпілотника все одно видно і траншеї, і бруствери. Тому маскуємо гіллям і спеціальними сітками, робимо як справжні бліндажі. Звісно, що повністю все замаскувати неможливо, тому, щоб ввести противника в оману, робимо хибні укріплення і вогневі точки», – розповідає гвардієць з позивним «Млин».
Над облаштуванням позицій працює весь підрозділ: сокири і лопати і в солдатів, і в офіцерів. Там, де навчальні позиції вже побудовані, гвардійці відпрацьовують зачистку окопів. Працюють по двоє, обережно проходять всі кути і шукають приховані укриття. На одній з ділянок група не помітила противника, який добре заховався, і тепер у штурмового загону один поранений, якого евакуюють у безпечне місце.
«Під час таких тренувань ми відпрацьовуємо дії підрозділу під час штурму і зачистки позицій противника. Найскладніше – підійти до окопів. Але, коли зайшли, то треба завжди пам’ятати, що там можуть бути, так звані, «лисячі нори», схованки, у бліндажах – декілька приміщень, тому покладатися лише на гранати теж неможна. Треба бути завжди готовим до того, що противник може переховуватись будь-де. Це потребує максимальної уважності та концентрації. Такі заняття проводяться не лише з солдатами, а і з сержантами та офіцерами», – говорить командир роти з позивним «Стінг».
Аби покращити свої навички і передати досвід солдатам, сержанти підрозділів відпрацьовують зачистку приміщень. Займаються на спеціальному тренувальному майданчику, де зведений макет будинку. Працюють злагоджено та швидко. Кожен, закриває свій сектор.
«Працювати в приміщенні важко і небезпечно, адже противник може бути за будь-яким кутом чи дверима. Аби убезпечити себе потрібно діяти злагоджено і довіряти напарнику. Ми вдосконалюємо ці навички у себе і проводимо такі ж тренування з нашими солдатами. Без цього ніяк, адже, щоб навчати інших, потрібно вміти і знати це самому» – говорить сержант «Маус».
Тактична, вогнева, медична і інженерна підготовка ніколи не буває зайвою, адже ці знання допомагають гвардійцям більш ефективно і безпечно виконувати поставлені завдання.
До теми
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Дерево мого життя»: як на Закарпатті створюють безпечний простір для психологічної підтримки
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Захищати Україну – мій обов’язок»: полеглий Максим Чомоляк був великим патріотом України
- «Своїм «Браунінгом» я розвернув ворожу колону, яка пішла штурмом на наші позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Строкова служба й бойовий підрозділ на війні – це два різні світи". 22-річний боєць 128-ї бригади про особливості армійського життя
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
До цієї новини немає коментарів