«Щоб навчати інших, потрібно вміти і знати всі нюанси самому». Сержант Нацгвардії розповів про тренування бійців

Оборона рубежів починається з облаштування позицій. Отже потрібно швидко і правильно побудувати опорний пункт. Найкраще укриття – це окоп, а маскування – це ліс, тому в діло йдуть сокири, кайла і лопати.
«Лінь – головний ворог. Коли виходимо на визначену точку, то одразу окопуємось. Працюємо парами: один прикриває, другий копає. Потім міняємось. Коли все готово, то ми з’єднуємо наші позиції – з’являються проходи. Потім облаштовуємо перекриті щілини і бліндажі. Маскування – обов’язковий елемент. Дерева нам в цьому допомагають, але з безпілотника все одно видно і траншеї, і бруствери. Тому маскуємо гіллям і спеціальними сітками, робимо як справжні бліндажі. Звісно, що повністю все замаскувати неможливо, тому, щоб ввести противника в оману, робимо хибні укріплення і вогневі точки», – розповідає гвардієць з позивним «Млин».
Над облаштуванням позицій працює весь підрозділ: сокири і лопати і в солдатів, і в офіцерів. Там, де навчальні позиції вже побудовані, гвардійці відпрацьовують зачистку окопів. Працюють по двоє, обережно проходять всі кути і шукають приховані укриття. На одній з ділянок група не помітила противника, який добре заховався, і тепер у штурмового загону один поранений, якого евакуюють у безпечне місце.
«Під час таких тренувань ми відпрацьовуємо дії підрозділу під час штурму і зачистки позицій противника. Найскладніше – підійти до окопів. Але, коли зайшли, то треба завжди пам’ятати, що там можуть бути, так звані, «лисячі нори», схованки, у бліндажах – декілька приміщень, тому покладатися лише на гранати теж неможна. Треба бути завжди готовим до того, що противник може переховуватись будь-де. Це потребує максимальної уважності та концентрації. Такі заняття проводяться не лише з солдатами, а і з сержантами та офіцерами», – говорить командир роти з позивним «Стінг».
Аби покращити свої навички і передати досвід солдатам, сержанти підрозділів відпрацьовують зачистку приміщень. Займаються на спеціальному тренувальному майданчику, де зведений макет будинку. Працюють злагоджено та швидко. Кожен, закриває свій сектор.
«Працювати в приміщенні важко і небезпечно, адже противник може бути за будь-яким кутом чи дверима. Аби убезпечити себе потрібно діяти злагоджено і довіряти напарнику. Ми вдосконалюємо ці навички у себе і проводимо такі ж тренування з нашими солдатами. Без цього ніяк, адже, щоб навчати інших, потрібно вміти і знати це самому» – говорить сержант «Маус».
Тактична, вогнева, медична і інженерна підготовка ніколи не буває зайвою, адже ці знання допомагають гвардійцям більш ефективно і безпечно виконувати поставлені завдання.
До теми
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
До цієї новини немає коментарів