Використовують різні моделі кулеметів. Гвардійці показали, як тренують ловців «Шахедів»

Бійці постійно вивчають будову кулеметів, більш досвідчені передають свої знання іншим. Аби зброя не підводила у відповідальні моменти, її треба постійно чистити та змащувати. Отже потрібно знати всі деталі і швидко розбирати та збирати механізми.
Кулемети, окрім іншого, використовують і для прикриття повітряного простору. На полігоні бійці виконують бойові стрільби в різний час з різних моделей цієї потужної зброї.
«Інженери розробили спеціальні турелі, які дозволяють вести вогонь не лише по наземних цілях, але і забезпечують зручне і ефективне ведення вогню по літальним апаратам. Це дуже корисні і цікаві тренування, адже ми маємо змогу практикувати наші навички. Набоїв і часу повністю вистачає, аби відпрацювати стрільбу як вдень, так і вночі», – поділився кулеметник з позивним «Клен».
Окрім кулеметних розрахунків тренуються і мобільні вогневі групи. Їхня задача – вчасно прибути у визначене місце, підготуватись до стрільби, знайти ціль і вразити її. Для цього всі мають діяти швидко та злагоджено. Адже від цього залежить, чи буде збитий ворожий безпілотник, чи ні.
«Вправи, які ми виконуємо забезпечують ефективність ведення вогню по повітряних цілях, які низько летять. А саме – безпілотним літальним апаратам. Є великий комплекс, який використовується для оборони країни. Починаючи від зенітно-ракетних розрахунків, так і кулеметних відділень. Це загальний комплекс, і на кожному з етапів, кожен відіграє свою роль», – розповів гвардієць з позивним «Мольфар».
Складність ведення вогню по повітряним цілям полягає в тому, що вони рухаються в трьох вимірах. До того ж під час прицілювання стрілець має брати упередження враховуючи закони балістики. Підготувати кулеметника неважко, каже «Мольфар», а, щоб перетворити його на вмілого ловця «Шахедів», потрібен час та практика. Тому стрільби проходять постійно, і гвардійці використовують різні моделі кулеметів. Це дозволяє мобільним вогневим групам виконувати завдання більш ефективно.
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів