Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво
Василь Поприк (позивний «Вуйко»), Віктор Суліма (позивний «Грузин»), Владислав Опаленик (позивний «Директор») були раніше знайомі, двоє з них навіть служили в одній бригаді.
Засновники ТОВ «Вуйко Еко» розповіли AgroPortal.ua про те, як виникла ідея заснувати власну справу, і чому саме зупинились на виробництві ковбас та м’ясної продукції.
«Знаючи ставлення державних органів до проблем ветеранів, я ще в госпіталі мав ідею саме з ветеранами організувати власну справу. Ідея — про команду однодумців-ветеранів у складі 25-30 осіб, яка формує чіткий образ масштабу бізнесу, де люди працюють разом, підтримуючи один одного», — розповідає Василь Поприк.
Ще до початку повномасштабного вторгнення Віктор Суліма з дружиною мав задум розпочати власну справу. Весною, після звільнення з лав ЗСУ, «Вуйко» запропонував йому долучитись до відкриття власної справи з виробництва закарпатських делікатесів. Ідея сподобалась. З «Вуйком» вони були знайомі багато років, пройшли разом дві революції, а «Директор» — його шовгор.
«Я воював у 33-й бригаді, яка формувалася у Закарпатській області. А «Вуйко» і «Грузин» — у 2022 році у різних, а з минулого року і до списання — в одній, 67-й бригаді. Після важкого поранення я майже рік лікувався в госпіталях. І за цей час було багато думок про те, чим зайнятися після повернення до цивільного життя. До війни я багато років працював у сфері громадського харчування. Тому в голові крутилася ідея щодо даного напряму», — пригадує Владислав Опаленик.
Крафтові ковбаси — це не просто продукт харчування, а й гастрономічний досвід. Вони дозволяють відкрити для себе нові смаки і аромати. Усю продукцію ветерани готують за рецептами своїх батьків та дідів. Це автентичні закарпатські м’ясні делікатеси, унікальні локальні рецепти й традиції. Головна мета, яку виробники ставлять перед собою, — познайомити найширше коло споживачів зі смаковими традиціями рідного Закарпаття.
Василь Поприк, співвласник крафтового виробництва «Вуйко Еко»:
- Я в молоді роки деякий час працював гентешем. Разом із родичем різали та упорядковували у людей свиней, биків. Крім того, я постійно виготовляв домашню ковбасу, копчені м'ясо, сало, рибу. З дитинства мій дід залучав мене до виробництва такої продукції. Сало, шовдарь, гурка, шойт — все це пройшло через мої руки, під його керівництвом. Для мене це рідне. Я колись, ще у школі, мав бажання вчитись на кухаря. Зараз ми хочемо стати провідним українським виробником екологічних автентичних м’ясних та молочних продуктів найвищої якості, заснованих на закарпатських традиціях, що поєднують у собі багатовікові рецепти та сучасні стандарти.
Сам шлях від ідеї до її втілення, за словами засновників, тривав близько трьох місяців. За цей час вони облаштували приміщення, закупили обладнання, знайшли надійного постачальника сировини, деякі питання ще й досі знаходяться на стадії вирішення.
Владислав Опаленик, співвласник крафтового виробництва «Вуйко Еко»
У нас все просто і класно для ветеранів тільки у звітах органів влади. У грантових програмах участі ми не брали. Спроби були, але в «Дії» — лише для приватних підприємців, у багатьох інших — лише для тих, хто має більше року діяльності. На мою думку, державні органи мали б для ветеранських бізнесів створити якийсь спрощений варіант. Це ж елементарно.
Наразі в ТОВ «Вуйко Еко» разом із ветеранами-засновниками на волонтерських засадах працює їхній давній друг.
Віктор Суліма, співвласник крафтового виробництва «Вуйко Еко»:
- Підтримують нас і наші близькі, задіяні члени сімей. Наприклад, моя дружина допомагає мені з веденням соцмереж. Надалі плануємо збільшити виробництво та залучити ще ветеранів.
Особливість продукції ТОВ «Вуйко Еко» в тому, що вся вона виготовлена вручну, без додавання консервантів, має високу якість і унікальний смак.
Василь Поприк визначає принципи, яких виробники постійно дотримуються у своїй роботі:
- Автентичність смаку та технології. Смакові якості, унікальність технологій (копчення на дровах, ручна робота). Люди хочуть справжнього, оригінального смаку, який складно знайти серед комерційної продукції.
- Чистота та якість. Робота без консервантів і добавок, екологічний натуральний продукт.
«Військовий досвід навчив нас точності, акуратності та чіткій організації. Я підходжу до процесу виробництва так само серйозно і відповідально, як ставився би до завдання командира», — наголошує крафтяр.
На даний час обсяг виробництва сягає 200 кг на місяць, сировину закуповують лише сертифіковану, адже якість для виробників є принциповим питанням. В асортименті ТОВ «Вуйко Еко» — пікниця, домашня ковбаса, сервелат, м'ясо копчене, тушонка зі свинини, сало копчене, солене, ребра копчені, бекон. Та серед покупців найбільшою популярністю користуються пікниця, бекон і домашня ковбаса. За потреби виробники можуть зробити замовлення за індивідуальними побажаннями клієнта.
Сьогодні свою продукцію ТОВ «Вуйко Еко» реалізує в Ужгороді та наближених селищах. Також приймають замовлення онлайн, всю інформацію про асортимент розміщують на своїй сторінці у Facebook.
Підприємці зізнаються, що мають навіть запити на свою продукцію з Європи та США, але на даному етапі ці ринки для них поки недосяжні. Маючи багато планів та ідей щодо розширення асортименту та масштабування виробництва, побратими продовжують працювати, щоб незабаром порадувати своїх клієнтів смачними новинками.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
До теми
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- Футбол на милицях. Як закарпатський ветеран без ноги очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок
- "Бути прикладом для молодого покоління та захищати їх": історія військового 128-ї бригади Петра Мотринця
- Доброволець-штурмовик "Обама": на честь Данила Богуславського назвали вулицю в Ужгороді і зняли документальний фільм в Америці
- «Ми знаємо, хто такі росіяни, вони заходили до нас на Буковину в 1940-му, а потім у 1944-му…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Відомий мукачівець, який із лютого 2024 року захищає Батьківщину, отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»
- Військовий 128 бригади Павло Гомонай: "Війна закінчиться, коли порвуться мої топанки"
- «Ми влаштовували засідки на одній лінії з ворожими позиціями, навіть чули голоси росіян…» Історія 40-річного Івана, бійця 128-ї бригади
- «Коли я вже втрачав надію, ракета з «Ігли» зійшла з ПЗРК і влучила в російський Ка-52...» Історія військового 128-ї бригади Євгена
- «Мені доводилося крити з крупнокаліберного кулемета російські вогневі точки на відстані до 3 кілометрів…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «У мене немає страху, навіть коли обстрілює танк, – обтрусив пилюку й працюю далі…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- «Ми сдайомся, нє стрєляйтє!»: як захисники 128-ї бригади брали окупантів у полон
- Штурмовик Іван Пайда. Герою з Ужгорода назавжди 39
- Цензура часів СРСР, листи з Індійського океану та впізнаваність голосу. Осип Лобода про роботу на радіо на Закарпатті
- «Я не поважав би себе, якби не пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Олександра
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- Гуцульський сердак: голка, нитка і щира молитва
До цієї новини немає коментарів