Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво

Василь Поприк (позивний «Вуйко»), Віктор Суліма (позивний «Грузин»), Владислав Опаленик (позивний «Директор») були раніше знайомі, двоє з них навіть служили в одній бригаді.
Засновники ТОВ «Вуйко Еко» розповіли AgroPortal.ua про те, як виникла ідея заснувати власну справу, і чому саме зупинились на виробництві ковбас та м’ясної продукції.
«Знаючи ставлення державних органів до проблем ветеранів, я ще в госпіталі мав ідею саме з ветеранами організувати власну справу. Ідея — про команду однодумців-ветеранів у складі 25-30 осіб, яка формує чіткий образ масштабу бізнесу, де люди працюють разом, підтримуючи один одного», — розповідає Василь Поприк.
Ще до початку повномасштабного вторгнення Віктор Суліма з дружиною мав задум розпочати власну справу. Весною, після звільнення з лав ЗСУ, «Вуйко» запропонував йому долучитись до відкриття власної справи з виробництва закарпатських делікатесів. Ідея сподобалась. З «Вуйком» вони були знайомі багато років, пройшли разом дві революції, а «Директор» — його шовгор.
«Я воював у 33-й бригаді, яка формувалася у Закарпатській області. А «Вуйко» і «Грузин» — у 2022 році у різних, а з минулого року і до списання — в одній, 67-й бригаді. Після важкого поранення я майже рік лікувався в госпіталях. І за цей час було багато думок про те, чим зайнятися після повернення до цивільного життя. До війни я багато років працював у сфері громадського харчування. Тому в голові крутилася ідея щодо даного напряму», — пригадує Владислав Опаленик.
Крафтові ковбаси — це не просто продукт харчування, а й гастрономічний досвід. Вони дозволяють відкрити для себе нові смаки і аромати. Усю продукцію ветерани готують за рецептами своїх батьків та дідів. Це автентичні закарпатські м’ясні делікатеси, унікальні локальні рецепти й традиції. Головна мета, яку виробники ставлять перед собою, — познайомити найширше коло споживачів зі смаковими традиціями рідного Закарпаття.
Василь Поприк, співвласник крафтового виробництва «Вуйко Еко»:
- Я в молоді роки деякий час працював гентешем. Разом із родичем різали та упорядковували у людей свиней, биків. Крім того, я постійно виготовляв домашню ковбасу, копчені м'ясо, сало, рибу. З дитинства мій дід залучав мене до виробництва такої продукції. Сало, шовдарь, гурка, шойт — все це пройшло через мої руки, під його керівництвом. Для мене це рідне. Я колись, ще у школі, мав бажання вчитись на кухаря. Зараз ми хочемо стати провідним українським виробником екологічних автентичних м’ясних та молочних продуктів найвищої якості, заснованих на закарпатських традиціях, що поєднують у собі багатовікові рецепти та сучасні стандарти.
Сам шлях від ідеї до її втілення, за словами засновників, тривав близько трьох місяців. За цей час вони облаштували приміщення, закупили обладнання, знайшли надійного постачальника сировини, деякі питання ще й досі знаходяться на стадії вирішення.
Владислав Опаленик, співвласник крафтового виробництва «Вуйко Еко»
У нас все просто і класно для ветеранів тільки у звітах органів влади. У грантових програмах участі ми не брали. Спроби були, але в «Дії» — лише для приватних підприємців, у багатьох інших — лише для тих, хто має більше року діяльності. На мою думку, державні органи мали б для ветеранських бізнесів створити якийсь спрощений варіант. Це ж елементарно.
Наразі в ТОВ «Вуйко Еко» разом із ветеранами-засновниками на волонтерських засадах працює їхній давній друг.
Віктор Суліма, співвласник крафтового виробництва «Вуйко Еко»:
- Підтримують нас і наші близькі, задіяні члени сімей. Наприклад, моя дружина допомагає мені з веденням соцмереж. Надалі плануємо збільшити виробництво та залучити ще ветеранів.
Особливість продукції ТОВ «Вуйко Еко» в тому, що вся вона виготовлена вручну, без додавання консервантів, має високу якість і унікальний смак.
Василь Поприк визначає принципи, яких виробники постійно дотримуються у своїй роботі:
- Автентичність смаку та технології. Смакові якості, унікальність технологій (копчення на дровах, ручна робота). Люди хочуть справжнього, оригінального смаку, який складно знайти серед комерційної продукції.
- Чистота та якість. Робота без консервантів і добавок, екологічний натуральний продукт.
«Військовий досвід навчив нас точності, акуратності та чіткій організації. Я підходжу до процесу виробництва так само серйозно і відповідально, як ставився би до завдання командира», — наголошує крафтяр.
На даний час обсяг виробництва сягає 200 кг на місяць, сировину закуповують лише сертифіковану, адже якість для виробників є принциповим питанням. В асортименті ТОВ «Вуйко Еко» — пікниця, домашня ковбаса, сервелат, м'ясо копчене, тушонка зі свинини, сало копчене, солене, ребра копчені, бекон. Та серед покупців найбільшою популярністю користуються пікниця, бекон і домашня ковбаса. За потреби виробники можуть зробити замовлення за індивідуальними побажаннями клієнта.
Сьогодні свою продукцію ТОВ «Вуйко Еко» реалізує в Ужгороді та наближених селищах. Також приймають замовлення онлайн, всю інформацію про асортимент розміщують на своїй сторінці у Facebook.
Підприємці зізнаються, що мають навіть запити на свою продукцію з Європи та США, але на даному етапі ці ринки для них поки недосяжні. Маючи багато планів та ідей щодо розширення асортименту та масштабування виробництва, побратими продовжують працювати, щоб незабаром порадувати своїх клієнтів смачними новинками.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
До цієї новини немає коментарів