«Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади

У 2014 – 2015 роках Олександр також служив у САДН на цій же посаді. В лютому 2015-го під час виходу бригади з Дебальцевого він вивіз із оточення своїх товаришів і частину боєприпасів. Решту бк довелося підірвати, щоб не дістався ворогу.
Після демобілізації в 2015-му Олександр повернувся на свою цивільну роботу – працював майстром-установником неіржавіючих конструкцій у відомій київській компанії «Альтіс», разом із колегами виконував підряди в різних куточках України.
– 24 лютого 2022 року десь о 4-й ранку я прокинувся в себе в квартирі на Троєщині й вийшов на балкон покурити, – згадує Олександр. – І так якось не по собі стало… Повертаюся в квартиру і чую гучні вибухи. Виходжу знову на балкон і бачу приходи у Вишгороді. Майже одразу подзвонив товариш, із котрим ми служили в АТО, й розповів, що в Броварах недалеко від його хати прилетіла ракета. Того ж дня ми зв’язалися з іншими товаришами й усі разом, не чекаючи повісток, приїхали в свою батарею самохідного артилерійського дивізіону. Нас було 17, але за ці майже три роки війни більшість хлопців звільнилася (здебільшого за станом здоров’я після поранень). На щастя, ніхто не загинув. Зараз із тієї групи нас залишилося п’ятеро…
На своєму «Уралі» Олександр доставляє різні вантажі – боєприпаси, колоди для будівництва бліндажів та укріплень на бойових позиціях, різне спорядження.
– Стараюся їздити тільки вночі або в погану погоду, бо «Урал» – жирна ціль, якщо ворог помітить його з неба, втекти буде непросто. Недавно в нашу посадку прилетів 152-міліметровий снаряд, і осколки пошкодили вантажівку. Але некритично, їздимо далі.
Чимало рідних і близьких Олександра також у СЗУ.
– Обидва мої зяті – офіцери, сват теж у ЗСУ. Рідний молодший брат служив у піхоті, але після поранення звільнився за станом здоров’я.
Дома Олександра чекають дружина, дві доньки і двоє внуків. Саме заради них боєць пішов у бойову бригаду. Після закінчення війни він планує повернутися до своєї мирної роботи – продовжить встановлювати металоконструкції по всій Україні.
До теми
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Волонтери пошукового загону "Плацдарм" вірять, що кожна душа має знайти спокій. Навіть якщо вона належить ворогу
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
- «До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я кілька років відмовляв батька йти армію, але він не витримав дома й мобілізувався в наш підрозділ…» Історія бійця 128-ї бригади
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
До цієї новини немає коментарів