Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем

Піротехнік зізнається, що в його думках завжди ті, заради кого він це робить: військові, якими потрібні безпечні шляхи, фермери, які мріють працювати на своєму полі, та діти, які знову мають гратися без страху що під ногами — смерть.
«Страх завжди є, але він не паралізує, а, навпаки, змушує бути обережним», — каже Іван. Робота піротехніка - це постійна концентрація сили волі та вміння тримати емоції під контролем. Кожен вибуховий пристрій — як складний ребус, який потребує точності й обережності. Особливо складно працювати з новими типами боєприпасів, виготовленими з пластмаси, або створені за допомогою 3D-друку. Важливо постійно вчитися й удосконалювати свої навички, щоб не відставати від сучасних загроз».
Нюансів у роботі чимало. Є міни-пастки, що активуються при спробі їх знешкодити, або ж запрограмовані на самознищення. Часто доводиться працювати в ускладнених погодних умовах: дощ, сніг, спека, непролазні хащі та території після лісових пожеж. А ще Іван точно знає: сапер — це не лише індивідуальна відповідальність, а й командна робота. «Ми завжди підтримуємо один одного. Якщо хтось відчуває невпевненість чи втому, хлопці обов'язково підстрахують і допоможуть. Дуже важливо знати, що завжди можеш на них розраховувати».
«На ротаціях, коли є час для перепочинку, ми збираємося з хлопцями, готуємо каву, ділимося досвідом, історіями. А ще я люблю дивитися на зорі — це заспокоює й нагадує про дім».
Найкращим моментом після повернення з відрядження для Івана залишаються обійми маленької донечки та слова дружини: «Тепер ти вдома». «У таку мить розумієш, що тебе чекають», — каже рятувальник. «Сапер — це людина, яка ризикує, щоб хтось інший міг жити спокійно. І я пишаюся тим, що можу бути одним із них».
До теми
- Герої без зброї: начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков про руйнівну війну, ризики та відбудову
- Історія охоронців українсько-словацького кордону: німецької вівчарки Каро та кінолога В'ячеслава
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- Амбасадор Закарпаття у Словаччині розповів, що думає про війну
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
До цієї новини немає коментарів