«Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика

– Розвідувальний дрон для мене надто повільний, нудний, мені хочеться більше драйву, вогню, двіжу, – пояснює боєць. – Тому я тут…
Бойові досягнення Івасика дійсно вражають, ось лише кілька останніх прикладів. За одну ніч шість уражених ворожих гармат, три з яких критично (їх вивезли з позицій на ремонт чи утилізацію). Вісім знищених машин за іншу ніч («Буханки», «Ниви», пікапи…), а за повний бойовий виїзд (три доби) – загалом 12 знищених машин. Нещодавно за допомогою спеціальних пристосувань Івасик залетів на своєму FPV-дроні на 30 кілометрів (!) у тил ворога й спалив «Ниву» прямо на російському блокпосту. Іншим разом боєць ліквідував ворожого піхотинця, бурята за етнічною приналежністю (дрон зафіксував його обличчя), котрий перед тим смертельно поранив нашого піхотинця і знищив із автомата сім наших FPV-дронів. За цим «віртуозом» полювали багато наших пілотів, а наздогнав саме Івасик. Сам боєць навіть не рахує свої трофеї й може назвати їхню кількість тільки приблизно.
– Сотні цілей знищені, я їх не рахую. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту. Розумію, що піхота надіється на нас, тому треба виконувати свою роботу максимально добре.
Івасик із товаришами й сам неодноразово потрапляв під ворожий вогонь, адже розрахунки БПЛА – одна з пріоритетних цілей для росіян.
– Недавно нашу позицію розбирали так, що довелося тікати серед ночі. Спочатку накрила арта, причому щось дуже важке й далекобійне – стріляли з відстані понад 45 кілометрів, і наша арта не могла дістати їх у відповідь. Потім налетіли FPV-дрони на оптоволокні. Але ми встигли втекти без втрат, за пару заходів винесли все обладнання, боєкомплект, дрони і облаштувалися на іншій позиції. Тоді нашу піхоту штурмували, то треба було працювати дуже швидко. Іншим разом ворожий FPV-дрон залетів на позицію й вибухнув на бруствері. Мій шолом посікло, я отримав контузію…
Як досвідчений боєць Івасик тверезо дивиться на картину бойових дій, він знає, чого можна очікувати від ворога.
– Я оцінюю ворожих операторів FPV-дронів доволі добре. Вони вчаться, розвиваються, першими на нашому напрямку почали використовувати оптоволокно. І, на жаль, мають фінанси, комплектуючі й ресурси в такій кількості, в якій ми поки що не можемо собі дозволити. Але ми на це не зважаємо, а виконуємо свою роботу. Особисто я воюю за своїх полеглих друзів, котрі віддали життя на різних напрямках бойових дій. А також за своїх близьких, рідних, свою дівчину, за тих маленьких дітей, котрі лише вчаться ходити, живуть собі, нікому нічого поганого не зробили, а якась нечисть прийшла й вирішила їх вбивати. Воюю за тих хлопців, що поруч зі мною, вони брали мене на виїзди, все показували, вчили, зробили з мене професіонала…
Після війни Івасик планує повернутися в цивільне життя й відновити заняття спортом.
– Я багато займався змішаними єдиноборствами (бої в клітці), брав участь у різних змаганнях, отримував нагороди, займав призові місця. Моя мрія – відкрити після війни спортивний зал і стати тренером зі змішаних єдиноборств для дітей…
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
До цієї новини немає коментарів