Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана

Чоловік виріс у родині, де шанували духовні та культурні цінності, берегли звичаї та обряди українського народу.
У 18 років актор розпочав свій творчий шлях у Мукачівському драматичному театрі. Саме тут він зустрів свою майбутню дружину, тут відбулася його творча реалізація.
24 лютого 2022 року, як і більшість українців, почув страшну звістку від дружини: «Почалася війна».
З перших днів Євген долучився до волонтерського руху, допомагаючи дітям та жінкам, які рятувалися від російської агресії в більш спокійному регіоні.
Після святкування першого дня народження молодшого сина, він вирушив до військкомату.
За час служби в ЗСУ Євген пройшов гарячі точки Харківського, Донецького та Запорізького напрямків. Він втрачав побратимів, отримував контузії, але щоразу повертався до своїх.
Віра в майбутнє України, її відродження, силу та процвітання не згасла попри війну, біль втрат та інші випробування.
Євген продовжує захищати Батьківщину та виховує синів справжніми патріотами.
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
До цієї новини немає коментарів