Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус

Робота над фільмом тривала з весни 2022 року. Стрічка є своєрідною подорожжю українською землею, портретом України до й у час повномасштабного вторгнення.
Зйомки відбувалися поблизу від лінії фронту, на деокупованих територіях, в українських заповідниках. Після підриву росіянами Каховського водосховища режисер Дмитро Грешко з оператором-постановником Володимиром Усиком зафільмували також затоплену Херсонщину, порятунок тварин та наслідки трагедії для природи.
Хочемо розповісти, як війна знищує природу
Режисер Дмитро Грешко каже: «Фільм “Дівія” — це про втрату, про біль від того, як цінна природа тепер знищена і захоплена росіянами. Під час зйомки фільму в мене крутилась думка в голові: аналогія, що імперіалістична загарбницька політика росії схожа на поведінку ракових клітин в тілі людини, що захоплюють організм і призводять до його знищення. Ця ідея і лягла в основу фільму. Фільм “Дівія” — це мовчазний голос природи, який розповідає більше, ніж слова».
Наприкінці 2024 року Дмитро Грешко сам долучився до лав ЗСУ та став учасником об’єднання «Культурні сили».
Мовчазний голос природи, який розповідає більше, ніж слова
«Дівіа»: головні герої — природа та катастрофічні для неї наслідки війни
Назва фільму «Дівіа» співзвучна з йменням слов’янської богині природи, яка уособлює матір усього живого. Головні герої фільму – природа України та катастрофічні для неї наслідки, спричинені війною.
Екологи, сапери, шукачі тіл та зоозахисники намагаються виміряти масштаби трагедії, очистити землю від вибухових предметів, зберегти тварин та відновити втрачені природні ресурси.
Кадр із фільму
Архівні кадри української природи до війни для фільму надала творча група Ukraïner. Зокрема, у стрічці можна побачити унікальні кадри з нацпарків «Святі Гори» й «Олешківські піски» та архівні кадри з Криму та заповідників, які були знищені чи окуповані росіянами.
Продюсерами фільму виступили Поліна Герман та Гліб Лук’янець. Фільм є польсько-українсько-нідерландською копродукцією і створений у співпраці Gogol Film (Польща) та UP UA STUDIO (Україна). Копродюсером є Річард Вальк (Valk Prodcutions, Нідерланди).
«Ми створювали наш фільм впродовж трьох років і радіємо, що прем’єра відбудеться у Карлових Варах. Хочемо поділитись зі світом нашою стрічкою та звернути увагу на проблеми екології та до глобальної проблеми, як війна знищує природу», — каже продюсерка Поліна Герман.
Кадр із фільмуМузику до фільму написав двічі нагороджений премією Греммі британський композитор та саундпродюсер Сем Слейтер («Чорнобиль», «Джокер», «2000 метрів до Андріївки»).
За звук відповідали Василь Явтушенко та Михайло Закутський.
Постер фільму “Дівіа”
Про Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах (Karlovy Vary International Film Festival, KVIFF) — щорічний кінофестиваль, що проводиться з 1946 року. Є одним із найпрестижніших та найстаріших кінофестивалів Центральної та Східної Європи, який щороку відбувається у липні.
З 1956 року має статус фестивалю класу «А» за класифікацією FIAPF, нарівні з Каннським, Берлінським і Венеційським фестивалями.
59-й Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах триватиме з 4 до 12 липня.
етяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото надані творчою командою фільму “Дівія”
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
До цієї новини немає коментарів