В Ужгороді попрощалися із 43-річним Захисником Олегом Матвієнком

Сьогодні Ужгород провів в останню путь 43-річного військового – солдата Олега Матвієнка, який віддав життя, захищаючи Україну від російської агресії.

Олег Станіславович Матвієнко народився 17 травня 1982 року в Рівному у сім'ї військового. У 1992 році родина переїхала до Ужгорода. Тут він навчався у загальноосвітній школі №6 імені Гренджі-Донського.

Після закінчення 9 класу вступив до Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права, де здобув спеціальність «Конструювання, виробництво і технічне обслуговування радіотехнічних приладів». У 2001 році отримав кваліфікацію радіотехніка.

З дитинства Олег захоплювався технікою, любив майструвати та ремонтувати. Рідні згадують, що він мав «золоті руки» – умів не лише полагодити будь-яку річ, а й подарувати їй нове життя. Однією з його найбільших мрій було створення затишного сімейного дому, який він облаштовував із великою любов'ю.

Трудову діяльність розпочав у Закарпатській державній телерадіокомпанії. Після проходження строкової військової служби працював сервіс-менеджером центру комп'ютерної діагностики в компаніях «Юзер» та «Крокус МГ». У 2011 році закінчив Закарпатський державний університет, здобувши повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит». Згодом працював у компаніях «ДІЄСА» та «Комфі Трейд», а з 2019 року займався комерційними пасажирськими перевезеннями.

Олег був відкритою, щирою та доброзичливою людиною. Любив спілкуватися з людьми, завжди мав власну думку і не боявся її відстоювати.

Особливе місце в його житті займав спорт. Від дитинства і до останніх днів він залишався відданим футболу, який був для нього не просто захопленням, а важливою частиною життя.

Найбільшою цінністю для Олега була родина. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, дбав про близьких, працював заради їхнього добробуту та будував плани на майбутнє, мріючи про мирне й щасливе життя поруч із дружиною та сином.

Олег Матвієнко проходив службу у військовій частині А1962 на посаді стрільця-помічника гранатометника. Побратими знали його за позивним «ЗЕВС», який став символом його сили, мужності та надійності.

18 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області Олег Матвієнко загинув у бою з ворогом, виконуючи військовий обов'язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Прощання із Захисником відбулося на набережній Незалежності. Вшанувати пам'ять воїна прийшли рідні, друзі, побратими, військовослужбовці, ужгородці, а також заступниця міського голови Марія Бадида. Поховали Героя з військовими почестями на Пагорбі Слави.

У військового залишилися дружина і син.

Світла пам'ять і вічна шана Герою.

 

17 липня 2026р.