Зі святом Вас, дорогі ветерани!

Спостерігаючи як вчорашні воїни, а сьогодні наші з вами дідусі та бабусі, урочисто несуть на грудях свої нагороди, в очах ховаючи сум та пам'ять війни, щемило серце запитання: чи достатньо ми приділя?мо їм тепла, тим, хто ? нашою живою історі?ю? ? чому не зуміли привити молодшим поколінням хоча б повагу до старості, якщо вже не усвідомлення, що без цих дідусів та бабусь нас можливо й не було б на світі? ? для чого щороку зганяти школярів на це свято силою, якщо вони навіть поводити себе відповідно не навчені? ? куди котиться наш світ, якщо натовп старшокласників з галасом "Чому всі стали?", "Що там сталося?" легенько, але все ж відчутно підштовху? групу ветеранів у спину, навіть не зрозумівши, що всі завмерли, бо звучить гімн України? Щось ми таки не врахували в нашій системі виховання.
Але як би там не було з різницею поколінь, а також з тим, що проливний дощ хотів перетворити свято на парад парасольок, звести урочистий настрій нанівець нікому й нічому не вдалося. Після святкових заходів на Пагорбі Слави, ветерани мали змогу почастуватися символічною фронтовою кашею на Поштовій площі, а пізніше послухати урочистий концерт на свою честь в нововідкритому амфітеатрі.

 

09 травня 2004р.