Як закарпатські поліцейські по культурних місцях їздили

Львів – культурна столиця України – місто, яке зачаровує. Його архітектурні композиції зберігають у собі багатовікову історію та загадкові легенди. Днями поліцейські охорони разом з працівниками інших підрозділів Національної поліції Закарпаття познайомились з історією цього загадкового міста.
З самого ранку біля Управління Національної поліції Закарпаття було людно. Офіцери, працівникивільного найму з дорожніми сумками – усі зібралися у культурне відрядження. За ініціативи профспілкової організації поліції, охоронці громадського спокою побували на екскурсії у місті Лева.
- Щодня вони захищають спокій громадян області, тому мають право і на відпочинок, - зауважив голова Закарпатської організації професійної спілки працівників поліції Валерій Менджул. - Подібні екскурсії по можливості організовуємо часто. Останнім часом багато хто хотів поїхати у Львів, тому так і зробили.
У Львові на поліцейських Закарпаття чекала цікава екскурсія стежками середньовічного міста. Перша зупинка була на Високому замку. Відвідали екскурсанти також площу Ринок, Домініканський собор, Палац Потоцьких. Не оминули Італійське подвір'я, яке зберігає в собі ренесансну пам'ятку 1580 року, та Палац найбагатшого львів'янина за всю історію міста – купця Костянтина Корнякта. Закінчили гості знайомитись з центральною частиною Львова біля Оперного театру.
Вже наступного дня працівників поліції чекала друга частина подорожі, під час якої вони знайомились з духовними пам'ятками міста. Відвідали богослужіння у відомому соборі святого Юрія.
Закінчили ж культурне відрядження у селі Раковець, біля святого цілющого джерела, яке, за переказами людей, лікує від різноманітних хвороб. Вода з джерела стікає у своєрідний басейн, в якому босими ногами, відмовляючи молитву, приїжджі просять милостині у Святого Духа. Щоправда, обійти басейн 12 раз було не так просто, адже температура води тут коливається від мінус 4 до плюс 4 градусів Цельсія. І в спеку, і в холод. Проте, серед поліцейських знайшлись сміливці, які таки зуміли пробути у холодній воді потрібну кількість часу.
- Вода холодна, таке враження, що за ноги щипає. Проте тільки перші п'ять кіл складно, а далі звикаєш, - з усмішкою розповідають відчайдухи-поліцейські.
Опісля правоохоронців чекав відпочинок і дорога додому. Недарма ж кажуть – в гостях добре, та вдома краще, - інформує Управління поліції охорони в Закарпатській області.
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів