Закарпатський облмузрамтеатр попрощався виставою для "просунутої" молоді

Драму, написану 1926 року, в часи розквіту модерністських течій, ужгородський постановник втілив на сцені у скороченому варіанті. Проте це не завадило передати неймовірну історію про почуття, потребу любові, бережне ставлення один до одного, про вічну загадку кохання та смерті. Годинна вистава наскрізь пронизана символами, над якими глядач ще довго думатиме після відвідин театру.

В основі сюжету незвичний любовний трикутник. Порушуються проблеми творчості, стосунків чоловіка і жінки, смерті й кохання. Повна зала радо вітала акторів із прем’єрою гучними оплесками та квітами.

«Враження гарні. Тут є стиль Кокто. Цікаві вирішення сценографії, всієї режисури, балету. Все органічно поєднано. На мій погляд, це творча удача. Героїня (Еврідіка – Єлизавета Неглядюк) прекрасна, герой (Орфей – Михайло Фіщенко) у багатьох моментах також. Всі працюють на одну тему і вона звучить. Бо головне – це розкриття теми. Тут вона розкрита мінімалістичними засобами. Зараз мінімалізм в усьому актуальний. У виставі присутня несказаність і це добре. Це постановка європейського рівня, її можна представляти на фестивалях», –  ділиться першими враженнями українська професійна акторка, яка навчалася в Києві та в Сорбонні і зараз працює у Франції Вероніка Переверзєва-Гопко.

Театральний критик, професор УжНУ Сергій Федака називає виставу притчею: «Постановка не дуже типова для нашого театру – містична. А містика нині популярна, тому вистава знайде попит у глядача. Дуже сильна

сценографія. Поставити притчу в реалістичних декораціях неможливо, але їм

це вдалося із завісами, дзеркалами, руками… Дуже сильна музика. Сюжет простий, але із заворотами, динамічний, тому не втомлює глядача. Образи, звичайно, залежать від акторів, кожен розкриває їх по-своєму».

Сергій Федака підтверджує, що ця притча цілком органічно виглядає поруч із іншими виставами режисера О.Саркісьянца.

«Вистава наповнена символами. Її цікаво розглядати, як систему кодів. Наприклад, коли в останній сцені зникають всі декорації і залишаються тільки двері в потойбіччя, що стоять перед глядацькою залою, себто перед кожним присутнім глядачем. Цю виставу хочеться подивитися ще раз, аби до кінця в ній розібратися, стільки тут багато закладеного. Для того, хто цікавиться історією культури, це просто подарунок, адже можна наглядно побачити на сцені естетику  символізму  та авангарду першої половини ХХ століття, коли й була написана п'єса Жана Кокто. Думаю, цю виставу варто би було відвідати всім студентам та викладачам УжНУ, що вивчають історію літератури",-- радить завліт муздрамтеатру Олександр Гаврош.

Під час прес-конференції директор театру Василь Марюхнич розповів, що виставу зрозумів тільки з четвертого разу, бо до того часу дивився уривками. Вважає, що цей спектакль для всіх поціновувачів театру, особливо для "просунутої" студентської молоді, яка прагне чогось нового і незвичного.

Наступний показ "Орфея та Еврідіки" відбудеться вже у новому, 71-му, театральному сезоні. Головний театр Закарпаття пішов на літні канікули.

Докладніше про враження від постановки Єлизавети Неглядюк, котра зіграла головну роль, читайте в її інтерв’ю.

Іванка Когутич для uzhgorod.net.ua