Скільки дати? Скільки взяти? На Закарпатті оцінили вартість хабаря

Усім нам доводилося зіштовхуватися з «подякою» у матеріальному еквіваленті… якщо не напряму, то зі слів знайомих.

Скільки ж коштують «платні» послуги в нашому краї, про які офіційно говорити ніхто не хоче?

Отже, візит до лікаря обходиться в 100-200 гривень (простий огляд), допомога у здачі іспиту – від 100 гривень до 300 доларів (у залежності від рівня акредитації вишу, конкретної дисципліни та педагога), «антиштраф» працівникам поліції на дорогах області від 200 гривень (залежно від порушення), видача довідки чиновниками – від 50 гривень (однак інколи ціни вимірюються в умовних одиницях). Цей список можна продовжувати до безкінечності. Утім не секрет, що найбільш охоче вдаються до підкупу представники державних бюджетних установ.

Згідно з результатами опитування, проведеними нещодавно компанією TNS, найчастіше громадськість дає хабарі у медичних установах. Це підтвердили 84% респондентів. Ще 27% нарікають на суди. До групи «ризику» краяни також відносять поліцію, прокуратуру, земельні служби, військкомати, депутатів, навіть громадські організації. А от система хабарництва в освіті серед учасників опитування опинилася на останньому місці, хоча в той же час краяни переконані, що без «подарунків» отримати атестат із високими балами або диплом – неможливо. Парадоксально, та факт – намагаючись приховати власну причетність до підтримання хабарництва, люди плутаються у показах… Невже без «подачок» аж ніяк?

Цікаво, що мешканці сільської місцевості більш щедро роздають гроші, ніж містяни, хоча заробляють вони набагато менше. Можливо, просто у глибинках люди менше вірять у правду та справедливість… або їм просто здається, що гроші переконують краще, ніж слова?

Тим не менше, у цьому році в області мали місце кілька гучних затримань посадовців за одержання «матеріальної винагороди». Скажімо, в Ужгороді було затримано чиновницю Держеокадастру, головного лікаря однієї з медичних установ, очільника одного з ВУЗів, у Солотвині – митника, у Хусті – працівника одного з навчальних закладів, у Рахові – керівника заповідника… І все ж більшість цих справ були показовими, так званим «шоу» для публіки. Насправді ж хабарництво й надалі процвітає.

Позолоти ручку – і буде тобі щастя!

Ще одне цікаве дослідження проводив цьогоріч “Барометр Світової Корупції” від Transparency International та Gallup International Association. Отже, як свідчать результати опитування, протестувати проти корупції сьогодні готові 68% краян, а вийти на вулиці з протестною акцією – фактично кожен третій (36%).

До речі, 35% респондентів зізналися, що в них вимагали хабар, а 53% заявили, що відмовилися його сплатити.

Однак ті, хто все ж «позолотив ручку» представникам «бюрократичної машини» причини своїх дій мотивують неможливістю отримати послугу іншим шляхом (33%), «жестом» вдячності (33%), вимушеною необхідністю задля прискорення певних процесів (28%), а також варіатом здешевлення послуг для (6%). При цьому 74% опитаних не розповідають про корупційні випадки, 24% – бояться наслідків, а 63% вважають, що це нічого не змінить.

Слід зазначити, що одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища – карається штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тож і не дивно, що говорити відкрито про суспільну проблему краяни бояться.

І все ж… дехто анонімно погодився розповісти про власний досвід матеріального заохочення інших…

Пані Марія:

– Мені потрібно було терміново отримати закордонний паспорт. С платила потрійну суму, але отримала його у максимально короткий термін.

Пан Іван:

– На тиждень треба було поїхати до друзів у інше місто. З роботи не відпускали. Зп 100 гривень «купив» собі лікарняний – і все гаразд.

Ярина:

– Не могла здати іспит з іноземної. Знань справді бракувало, але для моєї майбутньої професії англійська мова не є ключовою дисципліною. Заплатила 500 гривень. Знаю, що це погано, але краще, ніж «завалити» сесію.

Денис:

– Грошей я нікому не давав. Дякував за хороші справи цукерками, шампанським, візитом до кав’ярні. Мені робили багато хорошого за «спасибі», утім, аби серйозно захворів, до ескулапів із порожнім гаманцем точно не йшов би.

Проте, результати міжнародних опитувань показали, що за рівнем хабарництва перше місце у світі посідає Данія і Нова Зеландія, другу позицію займають Фінляндія і Швеція, третю ж – Норвегія і Сінгапур. Україна ж у цьому списку аж на 114 місці. Однак неурядова організація Transparency International, яка вираховує індекс хабарництва, бере до уваги саме сприйняття населенням випадків зловживань службовим становищем з метою особистої вигоди, а не реальний стан речей у тій чи іншій країні. У нас же на хабарі дивляться, як на звичні речі… напевно, саме через це наша держава не очолила рейтинг. Отже… маємо те, що маємо. Однак є надія, що завдяки активній позиції громадських лідерів, суспільна свідомість краян таки зміниться і рано чи пізно проблему хабарів буде вирішено.

За матеріалами Марини Алдон, uzhgorodka.uz.ua

 

10 грудня 2016р.