Що робити, коли перед вами "неадекват" у білому халаті...

Цього персонажа у білому халаті Володимир Висоцький, якому належить цей пісенний образ, доживи він до нашого часу, міг би спокійно списати з берегівського лікаря «швидкої» допомоги Юрія Пецка. А тепер по суті.

Минулої суботи у моєї мами сталася гіпертонічна кризи. Викликана «швидка» вже через кілька хвилин була вже на місці, досвідчений лікар Арпад Кертес зробив всі необхідні в таких випадках процедури, сподіваючись на те, що стан хворої покращиться. Вже після їх від’їзду, мамі знову стало важко дихати, вона стала задихатися. Змушений був знову викликати швидку. На цей раз лікар взяв на підсилення досвідчену медсестру, адже медбрат, якій чергував цього дня, не мав такого досвіду. Знову інтенсивна терапія, знову боротьба за життя. Вже коли прощалися, лікар промовив, що в таких випадках, якщо стан хворої не покращиться і високий тиск після повторних уколів не спаде, може статися найгірше. І запропонував, якщо ніч пройде спокійно і без ексцесів, на ранок визвати знову лікаря «швидкої», щоб він повторив курс лікування. На щастя, ніч пройшла нормально. Після отриманих ін’єкцій, мамі стали трохи легше.

А от тут починається драма з фарсом. На виклик приїхав неадекватний в повному розумінні цього слова працівник в білому халаті, його й лікарем назвати важко. Побачивши хвору, мамі пішов 89 рік, він нахабно промовив, що в таких випадках потрібно викликати не «швидку», а катафалк. І хоча був тільки натяк на це слово, я зрозумів, що мова йде саме про «катафалк». Далі це цинічне дійство мало продовження. Юрія Пецка довелося вмовляти, щоб зробив всі необхідні процедури, в тому числі й зняти повторну кардіограму, щоб мати повну картину кризи. І на цей раз глуха стіна непорозуміння. Довелося зателефонувати головному лікарю ЦРЛ пану Малишу, щоб якимось чином врозумити цього хама. Іван Володимирович Малиш запропонував мені терміново  завести маму в лікарні у кардіологічне відділення. Крім того, наголосив, що вплинути на лікаря «швидкої» не може, бо це не його підлеглий.

Як потім з’ясувалося Берегівська «швидка» допомога підпорядкована Ужгородській дільниці. Не знаю, що подіяло на лікаря-хама: чи моя розмова з головним лікарем ЦРЛ, чи погроза зателефонувати профільному міністру, мова ж йшла про життя найдорожчої  мені людини - необхідні процедури, нарешті, були зроблені, хвора була доставлена «швидкою» у лікарню. Зараз вона йде на поправку і через кілька днів буде виписана. От такий сумний випадок, який, на жаль, в Берегові не поодинокий. Про неадекватного лікаря швидкої допомоги я вже чув. А от тут, довелося, увесь цей кошмар побачити на власні очі.

Часто звучить банальна фраза «Від того, як швидко прийде допомога, залежить життя людини». А від себе додам: не дай Бог, щоб у швидкий кареті знаходився в цей час непрофесійний, хамуватий лікар. А що до Арпада Кертеса, - низькій уклін йому та його помічникам від мене та моєї родині за те, що врятували нашу маму.  І на закінчення, Валентина Павлівна Корольова-Разгулова належить до покоління тих людей, які відновлювали, відбудовували цю державу після закінчення Другої світової війни. Це вони під час війни допомагали здобути перемогу в тилу:  за верстататами або на хлібному лані чи на фермі. Ці люди, які мають статус «Учасників Великої Вітчизняної війни», повинні бути захищені державою. І ще: той потенціал, ті багатства, які створені їх руками, їх важкою працею, майже двадцять п’ять років, все ще не можуть остаточно поділити та «приватизувати» між собою змінюючи друг друга - правляча еліта.

Валерій Разгулов, член Національної спілки журналістів України