Польське місто Кросно взяло участь в урочистостях до Дня Ужгорода

Вацлав — музикант і поет. А до цих іпостасей дотичний ще й спільним захопленням художньою фотографією зі Спілкою фотохудожників Закарпаття, яку очолює В.Ньорба. І, щоб ви знали і всім казали, вже давно циркулюють взаємні творчі делегації кросненців в Ужгород, а ужгородців у Кросно. Це збагачує творчу уяву причетних до цих митецьких маніпуляцій.

Наразі в салоні, минулого суботнього дня, в невимушеній обстановці пройшла презентація робіт фотографічних і поетичних Вацлава Турека. Виставку митецьких світлин коротко, між ковтками тутешнього прекрасного капучіно, оцінила знана художниця і педагог Емма Левадська: презентація, мовляв, шикарна, але не вистачає для повної довершеності над іншими роботами однієї монументальної, значно більшої за розміром, речі.

Та пішло й так.

Виступив від міської ради Ігор Фартушок, віце-мер:

— Над кожною роботою Вацлава можна розмірковувати. Бо ж зловити мить, коли той кінь свого рота розкриє, теж не просто, як ось на тій фотографії. Радісно, що ці прекрасні вловлені миттєвості завітали до нас  до 1124-ї річниці першої згадки про Ужгород.

В.Турек подякував усім за те, що «так гарно зустрілися на життєвій дорозі». Сказав, що продовжує свої музичні вправляння на контрабасі та бас-гітарі, є і «басніком» (поетом) з сімома поетичними збірниками за кормою творчої життєдіяльності. А до всього ще й 15 років головує в фотоклубі шикарного людського стійбища Кросно.

Вишуканою шляхтянкою виявилася, несподівано для багатьох, поетеса і педагог Ольга Тимофеєва, яка народилася в містечку Золотий Потік на Тернопільщині. Вчительки звідти, виявляється, навчали в шкільному віці Папу Римського Іоанна Павла Другого. Так і повіяло святістю пришестя духу, коли Оля прочитала ще й власний вірш польською, ненав’язливо похизувалася своєю, написаною польською мовою, книгою про преславний Золотий Потік. А взагалі вона написала таку силу-силенну книг, що я навіть попросив її не виснажувати себе так. Досить нам мученика-трудоголіка Франка.

Художник Мирослав Гресько повів про тонку душу Турека, відображену в його світлинах, бо ж, уже за Е.Левадською, Вацлав може вздріти «несподіване в звичайному». Емма Романівна відразу запалилася, щоб зробити за мотивами однієї з робіт акварель. Майстер макрофотографії Сашко Шебедяк подякував польському майстру за неповторний погляд на цей світ, бо «тут є чому повчитися». Художник-пейзажист Юрій Туряниця теж дотримувався подібної думки.

— Кожна фотографія Вацлава — пережита, — включився в розмову фотомайстер Ярослав Макар. — Виставка виходить за рамки звичного повсякдення, розширює кругозір і пересічної людини, і професіонала.

У творчих планах Спілки фотохудожників через невелику дещицю часу — виставка «Закарпаття. Закарпатці». Її учасник Василь Боднар сказав і про неї.

…Словом, зустріч у салоні-галереї «АРТ-ПРО» під каву, капучіно і вихлюпи дзвінких душ присутніх пройшла об’ємно, красиво і дещо розвіяла сірі хмари над Ужгородом. Алкоголю, правда, не було. Тому дощ так і не припинився.

Василь ЗУБАЧ.