В Ужгороді показали, яким може бути шлях людини, коли вона вирішила виїхати з окупованих земель до України

В Ужгородському прес-клубі відбулося засідання-гра, на якій журналісти мали змогу дізнатися про проект «Переселенська блуканина» - настільну гру, яка викликала гостру дискусію у суспільстві. А також самим стати учасником гри.
Анжела Бабкіна, Радник Міністерства соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб в Закарпатській області розповіла, що «Переселенська блуканина» в ігровій інтерактивній формі показує, яким може бути шлях людини, коли вона вирішила виїхати з окупованих земель до України та у кінцевій меті інтегруватися у суспільство, які перепони є на цьому шляху. Кожен учасник гри зможе на певний час відчути себе внутрішньо переміщеною особою та зробити для себе певні висновки. «Пройшло три роки і ми, на жаль, звикаємо до війни, хоча насправді це щоденний біль майже 1,6 мільйонів людей. Для того, щоб відчути це, порозуміти і осмислити була створена гра. Одночасно проходити шлях можуть до 5 осіб. Вони потраплятимуть у ті ситуації, в які реально потрапляють внутрішньо переміщені особи. Ми всі українці, живемо в одній країні, в ідеалі у цю гру маємо мати ми всі, хто оточують переселенців», - каже А. Бабкіна.
За словами А. Бабкіної, дискримінація досі трапляється, наприклад, в Ужгороді досі важко отримати роботу з луганською та донецькою пропискою. Натомість презентована гра змогла б допомогти усім зрозуміти один одного.
Маріанна Колодій, соціолог, психолог, директор Центру ґендерної освіти при УжНУ наголосила: «Це гра, але водночас і не гра, а один із способів поговорити про проблеми тієї соціальної групи, яка з’явилася не так давно, упродовж останніх трьох років. У суспільстві одразу виникли стереотипи про цю групу – як негативні (таких більше), так і позитивні. Від такої кількості стереотипів існує ризик виникнення упереджень у спілкуванні, тому потрібно якомога більше майданчиків для спілкування усіх сторін. Є категорія осіб, які втомилися від такого обговорення тільки у форматі конференцій, круглих столів. Натомість формат гри – нова можливість обговорити наявні проблеми у більш неформальному стилі, де можна не тільки почути слова, а пережити власний досвід, хоча б мінімальний. Коли людина переносить досвід на себе, то одразу задумується, а що б я робив чи робила, якби було втрачено житло чи була загроза життю близьких. Це спосіб емоційного переосмислення свого ставлення до цієї ситуації, що існує в Україні та досвіду комунікації з внутрішньо переміщеними особами».
Гра розповсюджується безкоштовно серед громадських організацій. Загалом останнім часом це популярний формат презентації проблеми, це один із форматів обговорення. Доповідачки наголосили, що це гра не про веселощі, а про спосіб вирішення проблем. І це не та гра, яка дає відповіді на запитання, а та, яка ставить ці питання. І розрахована не на переселенців, а на приймаючі громади.
Настільну соціальну гру «Переселенська блуканина», присвячену проблемам порушення прав та питанням інтеграції переселенців, було розроблено в рамках програми «Радник з питань ВПО», яка реалізується канадською неурядовою організацією федерального рівня "Stabilization Support Services" за підтримки Посольства Великої Британії в Україні,
Зазначена гра – це симуляція досвіду 1,6 мільйона наших співгромадян з числа внутрішньо переміщених осіб. Її було розроблено для кращого розуміння у суспільстві та владі практичних проблем переселенців, подолання низки стереотипів та спростування існуючих "страшилок" про них. Ознайомлення через гру широких верств населення та представників гілок влади з проблематикою ВПО повинно попередити і мінімізувати їх дискримінацію у майбутньому.
Настільна гра складається із майже 80 реальних як позитивних, так й драматичних і дискримінаційних ситуацій, які необхідно подолати родині переселенця на шляху до рівноправ’я у рамках національного законодавства.
Захід проходив у рамках «Програми по відновленню миру і діалогу для внутрішньо переміщених жінок «Голос жінки має силу» в Закарпатській області
До теми
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Майже 170 сеньйорів та сеньйорит розпочали навчання в Університеті третього віку
- Монахи, шпиталь, друкарня і студенти: що приховує Василіанський монастир в Ужгороді
- «Дзеркало старого міста» — яким був Ужгород століття тому
- Музичне привітання для Ужгорода: на площі Поштовій виступив військовий оркестр
- Ужгород відзначає 1133-річчя: від середньовічної фортеці до найзатишнішого обласного центру України
- Ужгород-2027 – покажімо місто у світлинах: стартував збір фото для календаря
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- «Ми не народжені для війни» – в Ужгороді презентували одноденну фотовиставку
- В Ужгороді вчора зафіксували новий температурний рекорд
- 93 малюки, серед них дві двійні народилися у серпні в Ужгородському перинатальному центрі
- «Із книжкою замість квітів»: в Ужгородському ліцеї Шевченка 1 вересня підтримали українську книгу
- Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета
- В Ужгороді семеро новонароджених отримали вишиванки у День Незалежності України
- Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»
- Від Ужгорода до Африки: неймовірна історія художниці Ілуш Брезной
- Як на Ужгородщині ветеран вирощує саджанці ківі
До цієї новини немає коментарів