Художник, який залишив неймовірний творчий спадок не тільки на Закарпатті, а й на Волині

Майбутній художник народився в Ужгороді (тодішня Чехословаччина), Закарпаття. Батько художника, словак за походженням Михайло Якубек, був шанованим у краї інженером-будівельником, репресований і розстріляний НКВС. Саме батько фінансував пізнавальні подорожі сина до Відня, Праги, Будапешта, мандрівки кращими музеями Європи, а також студіювання живопису в провідних художників того часу.

Одним із його перших учителів був талановитий художник Михайло Розенберг, за порадою якого Якубек на початку 1940-х вступає до Будапештської академії мистецтв. Розуміючи, що його рівень уже достатньо високий, вирушає на навчання до Вільної академії мистецтв у Бая-Маре, Румунія (1943 - 1944), де опанував багато фахових секретів станкового малярства, засвоїв головні принципи стилістичної методи. «...Баямарський період — це час, коли я був по-справжньому щасливим», — часто говорив художник, згадуючи ті дні.

У 1944 році його разом із іншими студентами демобілізують у німецький робітничий батальйон. Перемога над фашизмом застає його в столиці мистецтв Парижі, де він перебував у полоні. У грудні 1945-го повертається до Ужгорода і вже у 1946 році вступає на останній курс новоствореного Ужгородського художньо-промислового училища, де вчителями з фаху були корифеї закарпатської школи живопису Адальберт Ерделі та Йосип Бокшай. «Носій блискучих традицій Баямарської школи, Карел Якубек вже тоді був для цих знаних митців радше колегою, аніж студентом», — зауважує мистецтвознавець Зоя Навроцька.

У 1964 році починається новий виток життя та творчості Карела Якубека — він погоджується на пропозицію керівництва Спілки художників України переїхати до Луцька, де разом із Григорієм Чорнокнижником організовує Волинську секцію Спілки художників та відділення Художнього фонду. Разом із тим працює головним художником міста.

«Коли 1964 року Карл Михайлович з’явився у Луцьку, — розповідала тоді мистецтвознавець Зоя Навроцька, — місто мало доволі спорадичне художнє життя. Він же з собою привіз традиції східної та західної Європи, досвід, зрештою, натхнення, і відразу вивів Волинь на європейський мистецький простір. Карел Якубек жив душею в Парижі, співпереживав розвиток мистецтва з мюнхенськими традиціями, навчався у Будапешті (Угорщина) і Бай-Маре (Румунія). І коли ми дивимося на створені ним роботи, відчувається європейська естетика — естетика вільної людини, так, ніби він і не жив у радянському тоталітарному минулому».

Карел Якубек працював у різних техніках та жанрах. У його доробку є рисунки олівцем та вугіллям, акварелі, пастелі, але переважає олійний живопис. Жанрово митець охопив пейзажі, натюрморти, портрети, сюжетні композиції. Йому цікава як природа Закарпаття, так і волинські краєвиди, як квіти і фрукти, так і побутові речі.

«Випромінюючи енергетику творчого пориву кожен твір розкриває багатогранність мистецьких пошуків та високий фаховий рівень художника. Всі твори об’єднує в одну, напрочуд цілісну колекцію висока культура малярства, витончене колористичне бачення, естетичний смак, неймовірна тональність настроєвих лейтмотивів», — зазначає мистецтвознавець Зоя Навроцька.

Із 1958 року Карел Якубек — учасник обласних, республіканських, регіональних та міжнародних виставок. Численні персональні виставки художника відбувалися, серед іншого, у Москві (1969), Любліні (1999), Луцьку (1999).

Твори художника зберігаються в музеях та приватних колекціях України, Росії, США, Канади, Німеччини, Польщі, Угорщини.

Джерело: Культурно-мистецька фундація Brovdi Art