Від футбольних чемпіонатів до керування БпЛА: історія прикордонника з позивним «Ромаріо»

Її розповіли на сторінці 27-го прикордонного загону імені Героїв Карпатської Січі.

За три дні до повномасштабного вторгнення Юрій Куцкір ще грав у футбол. Попереду мав бути наступний матч, і друзі розраховували побачити його на полі. Але в лютому 2022 року Юрій долучився до Державної прикордонної служби України й невдовзі вирушив на передову.

До служби футбол був важливою частиною його життя. Юрій грав із юності, виступав на обласному рівні за свалявський «Авангард». У той період команда шість разів поспіль ставала чемпіоном Закарпатської області. Звідси й позивний - «Ромаріо», на честь відомого бразильського футболіста.

Бойовий шлях прикордонника пролягав через Харківщину, Сумщину, Луганщину й околиці Бахмута. Спочатку він служив у піхоті. Після двох поранень і лікування в шпиталі отримав пропозицію опанувати професію оператора БпЛА.

«Я навіть не думав, що зможу так. Але все вийшло, тому що було бажання», - каже старший сержант.

Юрій пам’ятає, як на початку повномасштабного вторгнення застосування дронів лише набирало обертів: техніка вже була, проте досвіду й розуміння її можливостей часто бракувало. Згодом оператори набували навичок, опановували нові підходи, а безпілотники ставали дедалі важливішою частиною бойової роботи.

Нову спеціальність Юрій освоював на практиці, поруч із досвідченішими побратимами. Спостерігав за їхньою роботою, вчився під час чергувань, поступово брався за нічні польоти.

Саме до роботи вночі було найважче призвичаїтися, особливо до посадки безпілотника. У темряві складніше оцінювати відстань і орієнтуватися в просторі. З досвідом прийшла впевненість. Тепер Юрій з усмішкою згадує перші польоти й упізнає власне хвилювання в новачках, яким уперше доручають нічне завдання.

На його думку, оператору БпЛА зовсім не обов’язково з дитинства захоплюватися комп’ютерними іграми. Значно важливіші зацікавленість, бажання вчитися й готовність розбиратися в новому. Робота настільки захопила Юрія, що іноді йому складно відірватися від неї, навіть коли вже час відпочивати. А підтвердження результату додає мотивації.

Після служби в піхоті він особливо цінує можливість частіше підтримувати зв’язок із родиною. На передових позиціях іноді минали дні, а то й тижні, перш ніж вдавалося нормально поговорити з рідними. Тепер може написати чи зателефонувати додому, сказати, що все гаразд, що поїв і збирається відпочивати. Для родини ці короткі звістки означають багато. І самому спокійніше, коли знає, що близькі не залишаються без жодної звістки про нього.

Футбол теж залишається в його житті. Під час відпусток Юрій зустрічається з друзями й виходить на поле. Це можливість ненадовго повернутися до звичних занять і провести час разом.

Планів на майбутнє в нього небагато: повернутися до родини в мирній Україні. А ще хоче й надалі грати у футбол.

Долучайся до Мукачівського прикордонного загону.

м. Мукачево, вул. Недецеї, 45

Подавай заявку: 27-rec.dpsu.gov.ua